Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Іматися, іма́юся, -єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл.
1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Мокрого поліна вогонь не йметься. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Куля го ся не імат.
2) То-же, что и займатися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів.
Літопи́сний, -а, -е. Лѣтописный. Читаючи про ту незгоду літописню скрижалю, написану сльозами і кров'ю.
Любко́, -ка, м. Милый, любовникъ. Котра мого любка любить. Не велика поточина луги ізмулила; хвалилася ледачина: любка вітлюбила; так би она дочекала світа біленького, чи в'на буде обнімати мого миленького. Ум. любонько. Ой Романе, Романоньку, що ж тя болить, мій любоньку?
Обханючувати и обхаючувати, -чую, -єш, сов. в. обханю́чити и обхаючити, -чу, -чиш, гл. Чисто прибирать, прибрать, привести въ пріятный видъ. Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене. Яблуня каже: «обхаюч мене».
Повинність, -ности, ж.
1) Долгъ, обязанность. Забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять.
2) Повинность. Люде панів не слухають, повинности не відбувають... Сами пани бідні свині заганяють.
Рожаний, -а, -е. 1) Розовый.
2) Мальвовый.
Розмазчити, -чу́, -чи́ш, гл. Избить въ кровь. Пику розмазчу.
Увикати, -ка́ю, -єш, сов. в. уви́кнути, -ну, -неш, гл. = звикати, звикнути. Ввикай Христа сповивати.
Шалтай, -тая, м. Сорванецъ. Вночі якісь шалтаї йшли та й затаскали його.
