Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Він вибавляв кукіль з жита. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить.
Зайчи́ця, -ці, ж. = зайчиха. Зайчиця з зайченятами.
Нічогенький, -а, -е. Посредственный.
Охвара, -ри, ж. = огвара. Жінка охвара. Вѣдьма, колдунья.
Пізно нар. Поздно. Ум. пізненько. Ой пізненько, нераненько із вулиці ходиш.
Поминутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Минуть. Поминулися в саду яблучка, ще й солодкії дульки; поминулося дівуваннячко, ще й дівоцькії думки. Поминуться роскішеньки, і сама я бачу.
Тарадайка, -ки, ж. Родъ экипажа. Їхала Хима з Русалима білою кобилою: тарадайка торкоче, кобила бігти не хоче. Ум. тарадаєчка.
Толока, -ки, ж.
1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Толокою сінце впорали. Не сам один: толокою йому помагали.
2) Поле, находящееся подь паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре толоку на пшеницю.
3) мн. толо́ки. Общественные лѣса.
Утоді нар. = тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала.
Чупринка, чупринонька, чуприночка, -ки, ж. Ум. отъ чуприна.
