Власне нар. Собственно, именно.
Лелі́тка, -ки, ж. 1) Металлическая блестка, пришиваемая на одеждѣ, церковн. облаченіи и пр. 2) мн. Головное украшеніе гуцулокъ: мелкія бляшечки вокругъ головы. Ум. леліточка. Ніхто не вгадає, що на гільцю сяє: золоті корхи верхи, срібні да леліточки. Употребляется какъ ласкательное слово: Ти ж моя леліточка!
Ми́мрити, -рю, -риш, гл. Говорить невнятно, бормотать. Було часто... мимрить (уже гласу не було): «Ой хто лиха не знає»... І слухав я, як мимрило щось тихо.
Навбі́льшки нар. = завбільшки.
Недосить нар. Недостаточно.
Огірковий, -а, -е. Огуречный. Напийсь огіркового росолу, то може полекшає.
Сохур, -ра, м. Вилка для зимней ловли рыбы.
Цібе меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. А ціба! окропу на пса! ціба! Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! Черномор.
Цюнечка, -ки, ж. Собачка.
Чоботоробець, -бця, м. Названіе сапожника въ шутливомъ величаніи, сложенномъ на манеръ церковнаго: Величаєм тя, шевче чоботоробче, і чтем твоє шило і правило, твоє погане ремісло!
