Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наглумитися
наглумлятися
нагляд
наглядання
наглядатель
наглядати
наглядітися
наглядом
наглядувати
наглядці
наглянути
нагляти
нагнати
нагніватися
нагніт
нагнітити
нагнічувати
нагноїти
нагноїтися
нагнуздувати
нагнути
наго
наговорити
наговорювати
наговорюватися
нагогошитися
нагода
нагодити
нагодитися
нагодовувати
наголо
наголоватки
наголовач
наголовок
наголос
наголосити
наголошувати
наголубитися
нагомоніти
нагомонітися
нагонити
нагонцем
нагоня
нагоріти
нагорнути
нагорода
нагороджувати
нагороджуватися
нагорожати
нагортати
нагорь
нагорюватися
нагоряний
нагоряти
нагосподарювати
нагота
наготовити
наготові
наготувати
награватися
нагребати
нагремітися
нагризати
нагрівання
нагрівати
нагріватися
нагрімати I
нагрімати II
нагріти
нагрішити
нагробок
нагромаджувати
нагромаджуватися
нагрубка
нагрудник
нагружати
нагрукати
нагрущати
нагрюкати
нагрюкатися
нагуготіти
нагукати
нагул
нагулити
нагулювати
нагуляти
нагулятися
нагуркати
нагусти
нагустися
нагуторити
нагучати
наґвалтувати
наґрамузляти
наґунадзити
над
надавати
надаватися
надавець
надавити
надавлювати
надавця
надалі
наданий
надання
надаремне
надаремний
надарити
надаряти
надати
надача
надбання
надбанок
надбати
надбережжа
надбережний
надбивати
надбиватися
надбити
надбігати
Відмахуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відмахнутися, -нуся, -нешся, гл. Отмахиваться, отмахнуться. Обмахувались руками. Левиц. Пов. 79.
Де́ржанце, -ця, с. Ручка у ложки и т. п. Уже Катруся ізломила у своїй ложечці держанце.
Дома́рь, -ря́, м. Хозяинъ, домохозяинъ. Вх. Зн. 5. Шух. І. 217, 218.
Дранта́вий, -а, -е. = дрантивий. Гол. II. 466.
Загові́р, -во́ру, м. = замова.
Прогарчати, -чу, -чи́ш, гл. Проворчать. Щука узяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс. Стор. МПр. 85.
Проклін, -льону, м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. К. ЦН. 302. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить. Ном. № 9373.
Роспалина, -ни, ж. Трещина, разсѣлина. Темно було у печерях.... Де зверху, у городу роспалину, сояшний промінь ронив ссяющу стягу. МВ. ІІ. 159.
Співний, -а, -е. Пѣвучій. Маєш же свашеньки співнії. Гол. II. 665. 2) Мелодическій, музыкальный.
Ушула, -ли, ж. 1) Столбъ, къ кот. прикрѣпляются ворога. Козел. у. К ЧР. 5. 2) Столбъ въ заборѣ, въ пазъ котораго вставляются доски. Козел. у. К. ЧР. 427.
Нас спонсорують: