Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наглумитися
наглумлятися
нагляд
наглядання
наглядатель
наглядати
наглядітися
наглядом
наглядувати
наглядці
наглянути
нагляти
нагнати
нагніватися
нагніт
нагнітити
нагнічувати
нагноїти
нагноїтися
нагнуздувати
нагнути
наго
наговорити
наговорювати
наговорюватися
нагогошитися
нагода
нагодити
нагодитися
нагодовувати
наголо
наголоватки
наголовач
наголовок
наголос
наголосити
наголошувати
наголубитися
нагомоніти
нагомонітися
нагонити
нагонцем
нагоня
нагоріти
нагорнути
нагорода
нагороджувати
нагороджуватися
нагорожати
нагортати
нагорь
нагорюватися
нагоряний
нагоряти
нагосподарювати
нагота
наготовити
наготові
наготувати
награватися
нагребати
нагремітися
нагризати
нагрівання
нагрівати
нагріватися
нагрімати I
нагрімати II
нагріти
нагрішити
нагробок
нагромаджувати
нагромаджуватися
нагрубка
нагрудник
нагружати
нагрукати
нагрущати
нагрюкати
нагрюкатися
нагуготіти
нагукати
нагул
нагулити
нагулювати
нагуляти
нагулятися
нагуркати
нагусти
нагустися
нагуторити
нагучати
наґвалтувати
наґрамузляти
наґунадзити
над
надавати
надаватися
надавець
надавити
надавлювати
надавця
надалі
наданий
надання
надаремне
надаремний
надарити
надаряти
надати
надача
надбання
надбанок
надбати
надбережжа
надбережний
надбивати
надбиватися
надбити
надбігати
Бердулець, -льця, м. Раст. Rhododendron. Вх. Пч. II. 35.
Вісімка, -ки, ж. 1) Восьмая часть. 2) Восьмерка (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463.
Жу́жмом нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: безпорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. ІІ. 10.
Звір Ii, -ра, -ру, м. 1) Звѣрь. З теї тучи в темний ліс, — нехай мене звір іззість. Чуб. V. 180. 2) Волкъ. Ум. зві́рик, звіро́к. Звірок утішний білка. Сим. 210. Ув. звірю́ка, звіря́ка.
Камінь, -меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Ном. № 2757. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати... ЗОЮР. І. 26. стояти як у камені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. МВ. (О. 1862. III. 54). То же значеніе имѣетъ и выраженіе: як з каменю тесаний. Сижу, мов з каменю тесаний. Г. Барв. 211. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. Шевч. 46. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Посл. Млин на два камені. Желех. Шух. І. 261. млиновий камінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. І. 255. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. Закр. Гол. Од. 39. 6) синій камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. камінець, каміньо́чок, -каміньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Рк. Макс. Пост ти при дорозі та на каміньочку. Н. п. Бодай пани при дорозі каміньчики били. Н. п.
Невдалий, -а, -е. Неудачный, неудавшійся. Не лихо окурить і чужа сторона, а невдала жінка. Ном. № 9112.
Повивішувати, -шую, -єш, гл. Вывѣсить (во множествѣ).
Позамокати, -каємо, -єте, гл. Замокнуть (во множествѣ).
Процвиндрювати, -рюю, -єш, сов. в. процви́ндрити, -рю, -риш, гл. = проциндрювати, проциндрити. За його порядками троха чи не процвиндрили б швидко і всії худоби. Кв. Гроші процвиндрював у карти. Морд. Пл. 67.
Скомезитися, -жуся, -зишся, гл. Закапризничать, заупрямиться. О. 1861. XI. Кух. 12. Чи він справді скомезився. Полт. г.
Нас спонсорують: