Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

налазливий
наламати
наламувати
налапати
налапувати
налапуватися
наласуватися
налатати
налатити
налатувати
налаштувати
налаяти
налаятися
належати
належатися
належитий
належитість
належито
належний
належність
належно
налементуватися
наленути
налепетати
налетіти
наливайко
наливати
наливатися
наливка
налиганий
налигати
налигатися
налигач
налигачка
налигувати
нализатися
нализник
наликатися
налимарювати
налинути
налипати
налиплий
налипнути
налисник
налити
налихословити
налицятися
налишній
налігати
налізти
наліпити
наліплювати
налітати
налітатися
налітувати
налічити
налічувати
налляти
наллятися
наловити
наловитися
налога
наложити
налоїти
налой
налокшити
наломати
наломити
наломитися
налопатися
налопом
налопотіти
налопуватися
налоскотати
налощити
налуда
налузати
налупати
налупатися
налупити
налупитися
налучати
налучатися
налушник
нальнувати
налюбитися
налюбувати
налюбуватися
налюднити
налюдніти
налютувати
налютуватися
налюшник
налягати
налякати
налякувати
налякуватися
наляпати
наляпотіти
наляпувати
наляскати
налясувати
наляти
налящати
намаврати
намагання
намагати
намагатися
намазати
намазувати
намазуватися
намаїтися
намайструвати
намалі
намаль
намалювати
намамрати
намантачити
наманювати
намастир
Берестище, -ща, м. Ув. отъ берест.
Достача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доста́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у. 2) Быть достаточнымъ доставать. Не достача на сорочку.
Зага́йко, -ка, м. Медлитель. Загайки, дружбоньки, загайки, загаялися в коморі. Грин. III. 439.
Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. Макс. (1849), 7. ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Шевч. 95. Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. Чуб. V. 130. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п'яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Мет. 527. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. АД. І. 186. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Грин. III. 652. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Мил. 84. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Рудч. Ск. І. 56. Силу втратила, здоров'я збавила. Мир. ХРВ. 35. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». Грин. III. 258. 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282.
Луб'яни́й, -а́, -е́ Сдѣланный изъ луба. На вишневій гіллячці висіла луб'яна коробочка. Левиц. Пов. 192. луб'яний язик. Плохо выговаривающій (шуточно). Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників. Котл. Моск. Чар. VII.
Підпоїти Cм. підпоювати.
Путарайки, йок, ж. мн. Раст. Ribes rubrum. Вх. Пч. II. 35.
Рвач, -ча, м. Тотъ, кто рветъ, иронически: дантистъ. Добрий рвач, нічого казать. Черк. у.
Самопрядка, -ки, ж. = прядка. Уман. у. Черн. у.
Шальовка, -ки, ж. = шалівка. Поклали шальовки соснові. Котл.
Нас спонсорують: