Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

налазливий
наламати
наламувати
налапати
налапувати
налапуватися
наласуватися
налатати
налатити
налатувати
налаштувати
налаяти
налаятися
належати
належатися
належитий
належитість
належито
належний
належність
належно
налементуватися
наленути
налепетати
налетіти
наливайко
наливати
наливатися
наливка
налиганий
налигати
налигатися
налигач
налигачка
налигувати
нализатися
нализник
наликатися
налимарювати
налинути
налипати
налиплий
налипнути
налисник
налити
налихословити
налицятися
налишній
налігати
налізти
наліпити
наліплювати
налітати
налітатися
налітувати
налічити
налічувати
налляти
наллятися
наловити
наловитися
налога
наложити
налоїти
налой
налокшити
наломати
наломити
наломитися
налопатися
налопом
налопотіти
налопуватися
налоскотати
налощити
налуда
налузати
налупати
налупатися
налупити
налупитися
налучати
налучатися
налушник
нальнувати
налюбитися
налюбувати
налюбуватися
налюднити
налюдніти
налютувати
налютуватися
налюшник
налягати
налякати
налякувати
налякуватися
наляпати
наляпотіти
наляпувати
наляскати
налясувати
наляти
налящати
намаврати
намагання
намагати
намагатися
намазати
намазувати
намазуватися
намаїтися
намайструвати
намалі
намаль
намалювати
намамрати
намантачити
наманювати
намастир
Ворота, -ріт, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.
Гризо́та, -ти, ж. 1) = Грижа. Камен. у. 2) Ссора. Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки. Левиц. ПЙО. І. 362.
Забу́дько, -ка, м. Забывчивый человѣкъ. Який же з тебе забудько, хлопче. Подольск. г.
Закля́тий, -а, -е. !) Заклятый, заколдованный. З того часу ставок чистий заріс осокою; не купаються дівчата, обходять горою; як углядять, то христяться і зовуть заклятим. Шевч. 24. Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби як і не візьмеш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жестокій. Вони на тебе ворогують, — я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Ой приїхав чоловік додому заклятий, бив же мене, волочив до самої хати. Чуб. V. 680.
Ошийник, -ка, м. Подзатыльникъ. За кожним ступнем брав по парі ошийників, а тамті два, що вели, дали ще по одному, що аж носом запоров у сінці. Св. Л. 298.
Подена, -ни, ж. Возвышеніе изъ камня, покрытое толстымъ слоемъ вѣтвей и соломы и служащее основаніемъ для стога. Шух. I. 166, 170.
Поросхлюпувати, -пую, -єш, гл. Расплескать (во множествѣ). Поросхлюпували діти воду.
Стіжечок, -чка, м. Ум. отъ стіг.
Ходка, -ки, ж. 1) Путь. Ночуй з нами прочанами.... а завтра, як на світ благословиться — і у ходку. Морд. Пл. 25. 2) Переходъ. Як піду, то в одну ходку дійду до Харькова, бо ніколи спочивати. Зміев. у. 3) Партія, группа, обозъ. А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: Магай-бі! МВ. І. 4) хо́дкою. Шагомъ. Ми скрізь ходкою їхали. Борз. у.
Чабанити, -ню, -ниш, гл. = чабанувати.
Нас спонсорують: