Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

неохайний
неохайність
неохайно
неохая
неохота
неоцінитний
неошанований
неошатний
неошатно
неощадний
неощадність
неощадно
непам'яткий
непам'ять
непевне
непевний
непевність
непереможний
непереможно
неписаний
неписьменний
неписьменність
непитущий
непишний
непідвладність
непідлеглий
непідлеглість
непідхільність
неплідний
неплідниця
неповага
неповидний
неповинний
неповинно
неповороткий
неповоротний
неповорушно
непогамований
непогодний
непогожий
неподалеку
неподоба
неподобний
неподобно
непоказний
непокій
непокірливий
непокірливість
непокірливо
непокірний
непокірниця
непокладний
непокоїти
непокора
неполюдськи
непомилешний
непомилешно
непомильність
непоміркований
непомірковано
непорадний
непорожній
непороки
непорошний
непорухомий
непорухомо
непорушний
непорушно
непорядний
непорядно
непосидущий
непосидющий
непосидячий
непосидячка
непослух
непотайний
непотреба
непотребний
непотріб
непотрібний
непохибний
непохибно
непохитний
непохитність
непохитно
непочатий
неправда
неправдивий
неправдивість
неправдиво
неправдувати
неправий
неправість
неправо
непривітний
непривітниця
неприємний
неприємність
неприємно
неприкаяний
неприпинний
неприродний
неприродність
неприродно
неприрожденний
непристойний
непристойність
непристойно
неприступний
неприступно
непритаманний
непритика
непритомний
неприторений
непритульний
неприхильний
неприхильник
неприхильність
неприхильно
непричетний
Бава, -ви, ж. Встрѣчено только уменьш. отъ этого слова: бавойка. Употреблено въ значеніи: гостепріимная хозяйка, задерживающая гостей: Ой буде ж нам ся, буде: забавили нас люде, забавила нас бавойка — Ганнусина матінойка при п'яній горілойці, при любій розмовойці. Pauli. І. 84.
Вексель, -ля, м. Вексель. Векселя не дав. Г. Барв. 318.
Гимн, -ну, м. Гимнъ. Дівчата трохи не голі? стоять перед Кипридою і в лад співають гимн. Шевч. 604.
Де́рти, деру́, -ре́ш, гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135. 4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше. 5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. Ном. 6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнѣзда воробьевъ, ласточекъ и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? Левиц. Пов. 151. 7) Де́рти го́рло. Сильно кричать. 8) Де́рти крупи́. а) Превращать зерно въ крупу посредствомъ жернововъ. б) Рождественская игра. О. 1862. IV. 87. 9) Дерка́ч дере́. Коростель кричитъ. 10) Де́рти о́чі. Лѣзть въ глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дати, щоб очей не дерло. Ном. № 287. 11) Де́рти пі́р'я. Обрывать бородки перьевъ. Усю зіму пір'я дерла — так надокучило, за те подушки м'які будуть. Васильк. у. 12) Обдирать кору деревьевъ. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. Мет. 466. 13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. Н. п. 14)во́вну. Чесать шерсть щеткой съ проволочными крючками. Вас. 152. 15)мур. Приходить въ отчаяніе. Мати мур дере, в землю вбивається: «Утопила я й твою, й свою головоньку». Г. Барв. 264. 16) Бѣжать сильно. Я берегом деру. Г. Барв. 314.
Заграни́шний, -а, -е. Заграничный.
Заміта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заме́ст́и, -мету́, -те́ш, гл. Заметать, замести; сметать, смести. Не замітай чужої хижі, — смотри чи твоя заметена. Ном. № 9587. По улиці вітер віє, та сніг замітає. Шевч. 479. Так у тиждень і замело і худобу, і дітей, — єй Богу моєму! Н. Вол. у.
Капельмайстер, -стра, м. Капельмейстеръ. Ум. капельмайстерчик. Доньку віддала за дударчика за годного тверезого капельмайстерчика. Гол. III. 463.
Нерода, -ди, ж. Бездѣтная женщина. Мнж. 140.
Попідмощувати, -щую, -єш, гл. 1) Подмостить (во множествѣ). 2) Подложить подъ что (во множествѣ).
Хрупостня, -ні, ж. Хрустѣніе, трещаніе. Чує вона вже вдень незвичайну хрупостню по снігу на дворі і гомін. Г. Барв. 168.
Нас спонсорують: