Дженджерува́ти, -ру́ю, -єш, гл. ? А шо, поїзд скоро піде? — Е, ні, не скоро. — А то ж якийсь біга. — Та то він дженджерує. (Говорилось о маневрировавшемъ поѣздѣ). Харьк. г. Слов. Д. Эварн.

Жадати, -даю, -єш, гл. Желать, жаждать. Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жадає. Ном. № 1617. Вставай, вірний козаче, давно моє серденько тебе жадає. Чуб. V. 54.

Карлюка, -ки, ж. Крючокъ, загибъ на концѣ палки. Кв. II. 170. Ум. карлючка.

Круль, -ля, м. Король. (Заимствовано изъ польск. языка).

Перемога, -ги, ж. Одолѣніе, побѣда, перевѣсъ.

Поволохатіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться косматымъ.

Подив, -ву, м. Поглядѣнье. Для подиву дівку продають. Ном. № 8985.

Покірно нар. Покорно, кротко. Ум. покірне́нько.

Ручка, -ки, ж. 1) Ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. Ном. № 11518. у ручки з ким братись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. Лохв. у. 2) Рукоятка многихъ инструментовъ и орудій, напр. въ топорѣ — топорище (Сим. 24), въ вилкѣ — черенокъ (Шух. І. 291), рукоятка въ пилѣ (Шух. І. 175), въ ножницахъ — часть, куда входять пальцы (Шух. І. 153), въ косовищѣ — рукоятка, за которую держится косарь правой рукой (Шух. І. 169), у келефа — верхняя часть, за которую держится рука (Шух. І. 274), ручка у огнива (Шух. І. 284, у лучка, которымъ приводится въ движеніе валикъ ремісника (Шух. І. 257), у триба (МУЕ. III. 17) и пр. 3) Каждая изъ пари желѣзныхъ дужекъ сундука, за которыя берутся руками при передвиганіи сундука. Пас. 150. 4; Грифъ струннаго инструмента (бандури, кобзи, торбана). КС. 1882. VIII, 281, 1892. III. 383. 5) Въ мельницѣ часть корытца (висящаго подь ковшемъ), за которую трясетъ корытце коникъ (Cм. коритко, риштак). Мик. 481. 6) Одна полоса покоса. Вх. Зн. 5. Пройшли одну ручку. 7) божої матері. Раст. Anastatica dierochumtica L, іерихонская роза. ЗЮЗО. І. 31. 8) — пресвято́ї дїви. Раст. Gymnadeniа conopsea. Лв. 99.

Шамотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть. Забрався в чужу солому та й шамотить.