Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нагулити

Нагу́лити, -лю, -лиш, гл. Случайно найти, наткнуться на что. Вх. Зн. 39.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 479.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГУЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГУЛИТИ"
Бороло, -ла, с. Разсѣлина въ скалѣ, ущелье. Вх. Зн. 20.
Дуре́ць, -рця́, м. Раст. Lolium temulentum. Шух. І. 21.
Жиді́вчин, -на, -не. Еврейкинъ.
Запальо́ний, -а, -е. Запальчивый, часто гнѣвающійся. Там батько й мати такі запальонії, що хоч би тиждень той приймак вижив. Черниг. у.
Комашниця, -ці, ж. Муравейникъ. Канев. у.
Поділля I, -ля, с. Часть, доставшаяся въ надѣлъ.
Позапірати, -ра́ю, -єш, гл. Запереть (во множествѣ).
Промінистий, -а, -е. Лучистый; лучезарный.
Роспродавати, -даю, -єш, сов. в. роспро́дати, -дам, -даси, гл. Продавать, распродавать, распродать. Усім дівочкам да роспродар, своїй Настечці да даром дає. Чуб. III. 126.
Сопляк, -ка, м. = сопіль. Мнж. 7.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАГУЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.