Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напришкуватий
напроваджувати
на-провесні
напрово
напрокудити
напропадиме
напропуд
напророкувати
напросити
напростати
напростець
напроти
напротити
напрохати
напрохувати
напрочуд
напрошки
напрошувати
напрошуватися
напруга
напругий
напруго
напругом
напруджувати
напрудитися
напружувати
напружуватися
напрутити
напручувати
напрягти
напрядати I
напрядати II
напрядатися I
напрядатися II
напрядка
напрям
напрямець
напрямити
напрямляти
напрямок
напрямувати
напрясти
напсетити
напсувати
напування
напувати
напудити
напудитися
напужитися
напужуватися
напукатися
напундючитися
напуск
напускати
напускатися
напуст
напустити
напустошити
напустошувати
напустуватися
напутити
напутниця
напухати
напучати
напхати
напхикатися
напхом
напшикати
напшотити
нап'ясти
нап'ятнувати
нарабувати
нарада
нараджувати
нараджуватися
наражатися
нараз
наразитися
нараквиця
наралити
наральник
нарамінник
нарахувати
нараяти
нарвати
нарвина
наревти
нареготатися
наректи
наремний
нарепатися
нарепкатися
наречений
наречи
нарешті
наривати I
наривати II
нариватися
нариґлювати
нариґувати
наримарювати
наринати
нарипатися
нарити
наритники
нарихтувати
наричити
нариштувати
нарівні
нарівно
нарів'ячко
нарід
наріжний
наріжник
наріжниці
нарізати
нарізно
нарізнути
нарізувати
нарізуватися
Верткий, -а, -е. Вертлявый, шустрый. Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з під ступня викрутиться. Св. Л. 131.
Завжде́нний, -а, -е. Всегдашній, постоянный. Треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне призвичаювання. Мир. ХРВ. 127.
Кумедія, -дії, ж. 1) Комедія — рѣдко въ значеніи литературнаго произведенія, а преимущественно какъ комическое представленіе и въ частности — театръ маріонетокъ. Чуб. VII. 452. Туди люде сходяться дивиться ту кумедію. А бачив же ти, пане-брате, цю кумедію? Котл. 2) Курьезъ, потѣха. Через тиждень, як усе минулося, росказав Дорош хуторянам про сю кумедію. Стор.
Наобі́датися, -даюся, -єшся, гл. Наобѣдаться.
Описовий, -а, -е. Описательный. Желех.
Повзти, -зу, -зе́ш, гл. Ползти, лѣзть, слѣзать. І раком ліз, і повз черевом, і котився з гори.
Попасище, -ща, с. Пастбище. Оце коло хутора і попасище має. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Прісце, -ця́, с. Ум. отъ просо.
Сипанець, -нця, м. Амбарь (для ссыпки зерна). Вх. Зн. 63. Желех.
Цілиця, -ці, ж. 1) = цілина. Орали ми цілицю, сіяли ми пшеницю. Р. Макс. 2) Соль, добываемая изъ земли въ кристаллахъ. Шух. І. 16.
Нас спонсорують: