Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напришкуватий
напроваджувати
на-провесні
напрово
напрокудити
напропадиме
напропуд
напророкувати
напросити
напростати
напростець
напроти
напротити
напрохати
напрохувати
напрочуд
напрошки
напрошувати
напрошуватися
напруга
напругий
напруго
напругом
напруджувати
напрудитися
напружувати
напружуватися
напрутити
напручувати
напрягти
напрядати I
напрядати II
напрядатися I
напрядатися II
напрядка
напрям
напрямець
напрямити
напрямляти
напрямок
напрямувати
напрясти
напсетити
напсувати
напування
напувати
напудити
напудитися
напужитися
напужуватися
напукатися
напундючитися
напуск
напускати
напускатися
напуст
напустити
напустошити
напустошувати
напустуватися
напутити
напутниця
напухати
напучати
напхати
напхикатися
напхом
напшикати
напшотити
нап'ясти
нап'ятнувати
нарабувати
нарада
нараджувати
нараджуватися
наражатися
нараз
наразитися
нараквиця
наралити
наральник
нарамінник
нарахувати
нараяти
нарвати
нарвина
наревти
нареготатися
наректи
наремний
нарепатися
нарепкатися
наречений
наречи
нарешті
наривати I
наривати II
нариватися
нариґлювати
нариґувати
наримарювати
наринати
нарипатися
нарити
наритники
нарихтувати
наричити
нариштувати
нарівні
нарівно
нарів'ячко
нарід
наріжний
наріжник
наріжниці
нарізати
нарізно
нарізнути
нарізувати
нарізуватися
Відгомін, -мону, м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону. Г. Барв. 27.
Жа́лість, -лости, ж. 1) Состраданіе, жалость. В їх нема ні трохи жалости. К. ЧР. 252. 2) Грусть, тоска. Куди піду, повернуся, не маю радости, тільки в очах завше сльози, а в серці жалости. Чуб. V. 476. Твоя мила лежить дома із жалости хора. Гол. ІІІ. 391. Ум. жалостонька. Желех.
Зомняти и зом'яти, -мну, -неш, гл. = зімняти. Зомняв на кабаку. Ном. № 3960.
Лапка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ла́па. 2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія. Сумск. у. 3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ. Сумск. у. 4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней. Вас. 164. 5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підніжок. МУЕ. III. 24. 6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7. 7) мн. лапки. Родъ узора для вышиванія. 8) мн. Кавычки. 9) мн. котячі лапки. Раст.: a) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102.
Поводити 1, -джу, -диш, гл. 1) Водить. На рученьках носить сина, очиці поводить. Шевч. 68. Рукою поводить по лобові. Кв. Поводить станом та головою. Левиц. І. 12. 2) Править, управлять лошадьми. Сам пан кіньми поводить. 3) Обращаться. Вони вийдуть було з хати, ще й дверми луснуть, оттак вони було нами поводять. Федьк.
Притика, -ки, ж. 1) Колышекъ, палка, прикрѣпляющая ярмо къ дышлу. Рудч. Чп. 34. Чуб. VII. 402. Рудч. Чп. 250. Як вихватить дід із воза велику притику. Мет. 472. 2) притики дава́ти. Задѣвать кого. О. 1862. VIII. 11. Ум. прити́чка.
Роскрасити, -шу, -сиш, гл. Украсить. Тільки його раскрасила, що сивая шапка. Чуб. V. 206.
Росперізувати, -зую, -єш, сов. в. росперезати, -жу, -жеш, гл. Распоясывать, распоясать. Їж хліб, хоч роспережи паса. Ном. № 679.
Сцяти, сцю, сциш, гл. 1) Мочить, сцать. 2) = сцати.
Тучка, -ки, ж. Ум. отъ туча.
Нас спонсорують: