Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Ворик, -ка, м. Ум. отъ вір 3. Жеребчикъ.
Доро́жчати, -чаю, -єш и доро́жшати, -шаю, -єш, гл. Дорожать. Усе вже дорожшає на базарі.
Кицюня, -ні и кицю́нечка, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Кожушаночка, -ки, ж. Ум. отъ кожушанка.
Магистра́т, -ту, м. Городское управленіе гражданское и судебное.
Навчи́ти, -ся. Cм. навчати, -ся.
Одернувати, -ну́ю, -єш, гл. Обложить дерномъ.
Псій, пся, псе = песький. Великого роду, а псього ходу. З нього такий господарь, як з псього хвоста сито. іди до псьої мами! — Убирайся къ чорту!
Чорнити, -ню́, -ниш, гл.
1) Чернить, красить въ черный цвѣтъ. Та й купили білила, ще й чорного чорнила... дівчатам запаски чорнити.
2) Поносить.