Забі́г, -гу, м. 1) Набѣгъ. 2) Убѣжище, пристанище. уда́тися в забі́ги до. Убѣжать, укрыться въ. Шляхта позосталася, удавишся в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закатъ снѣжный, скользкая покатость, куда сани съѣзжаютъ. и І казав, не їдь туди, там великі забіги. 4) — чому. Предупрежденіе. 5) мн. Старанія, усилія. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться.
Згріша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. згріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Согрѣшать, согрѣшить. Чоловік шо ступить, то згрішить. Коваль згрішив, а шевця повісили.
Иржавина, -ни, ж. Мѣсто со ржавой водой. Отам на луках та є иржавини, то тим і трава иржава, неїдома.
Капелян, -на, м. Капелланъ.
Крадений, -а, -е. Краденый. Не їсть пан дяк гусей, бо крадені.
Поганитися, -нюся, -нишся, гл. Пачкаться, оскверняться. Давай наввипередки: хто кого випереде, то того й буде паня, — Я не хочу з тобою поганитися, — лучче хай побіжить мій синок.
Прилигати, -га́ю, -єш, гл. Привязать налигачем (воловъ).
Свищик, -ка, м. Свистокъ.
Смола, -ли, ж.
1) Смола. Чорний як смола.
2) — шевська. Варъ.
3) — земна. Асфальтъ.
Фальшивосердий, -а, -е. Лицемѣрный.