Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набріхувати
наброд
наброджувати
набродитися
наброїти
набростатися
наброститися
наброщуватися
набруднити
набрунитися
набруньковуватися
набрякати
набряклий
набрякнути
набрякти
набубніти
набубнявіти
набубоніти
набувати I
набувати II
набуватися I
набуватися II
набудовувати
набундючити
набундючитися
набурити
набуркувати
набути
набутний
набуток
набуття
набухати
набухатися
набухикатися
набучавіти
навабити
наваблювати
наважити
наважний
наважувати
наважуватися
навал
навалити
навалувати
навальний
навальність
навалювати
наваляти
навантажений
навантажити
навантажувати
наварити
наварювати
навбакир
навбач
навбитки
навбільшки
навверле
наввипередки
наввипинки
наввиринки
наввишки
навгадь
навглибшки
навгул
навдак
навдери
навдивовижу
навдиранці
навдогад
навдоколо
навдьори
навезти
навербувати
наверещати
наверзти
наверзтися
наверле
навернений
навернути
навертати
навертатися
навертіти
навертом
навершняк
навеселитися
навесом
навести
наветь
навзавод
навзаводах
навзаводи
навзаєм
навзаклад
навзаходи
навзбіч
навзвиш
навздогін
навздогінці
навзнак
навзнаки
навибивати
навибірати
навивати
навиворіт
навиглядіти
навидатися
навидирати
навидіти I
навидіти II
навидітися
навиднаці
навикати
навилок
навилядіти
навинути
навинутися
навиняний
навипередки
навис
Відписувати, -сую, -єш, сов. в. відписати, -шу, -шеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтитъ письменно. От і написали до царя, а цар одписав і кличе до себе. Рудч. Ск. II. 71. Наші хлопці назад листи одписали. Грин. ІІІ. 563 На сей лист не відписано мені нічого. К. XII. 65. 2) Завѣщать, оставлять, оставить по завѣщанію. Може старий відпише флігель мені. Левиц. Пов. 80. Макієвський пан відписав на церкву худобу. Г. Барв. 168.
Гребенчу́к, -ка́, м. Родъ растенія, похожаго на тернъ. Черном.
Єписко́пія, -ції, ж. Епископство.
Зая́ва, -ви, ж. Заявленіе.
Знеславлювати, -люю, -єш, знеславля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. знеславити, -влю, -виш, гл. Обезславливать, обезславить. Желех.
Мо́нька, -ки, ж. Ум. отъ мо́ня.
Натинатися, -наюся, -єшся, сов. в. натя́тися, -тнуся, -нешся, гл. 1) Натыкаться, наткнуться на острое и обрѣзаться, накалываться, наколоться. Натявся на косу. 2) Натужиться, понатужиться. Я іще як натнусь, дак іще й тебе переживу.
Оселя, -лі, ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у.
Розборливий, -а, -е. Понимающій, разсудительный. Я жінка не розборлива, та й то розумію. Зміев. у.
Утасуватися, -суюся, -єшся, гл. Влѣзть, залѣзть, втиснуться, забраться. А ти чого сюди втасувався? Волч. у.
Нас спонсорують: