Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набріхувати
наброд
наброджувати
набродитися
наброїти
набростатися
наброститися
наброщуватися
набруднити
набрунитися
набруньковуватися
набрякати
набряклий
набрякнути
набрякти
набубніти
набубнявіти
набубоніти
набувати I
набувати II
набуватися I
набуватися II
набудовувати
набундючити
набундючитися
набурити
набуркувати
набути
набутний
набуток
набуття
набухати
набухатися
набухикатися
набучавіти
навабити
наваблювати
наважити
наважний
наважувати
наважуватися
навал
навалити
навалувати
навальний
навальність
навалювати
наваляти
навантажений
навантажити
навантажувати
наварити
наварювати
навбакир
навбач
навбитки
навбільшки
навверле
наввипередки
наввипинки
наввиринки
наввишки
навгадь
навглибшки
навгул
навдак
навдери
навдивовижу
навдиранці
навдогад
навдоколо
навдьори
навезти
навербувати
наверещати
наверзти
наверзтися
наверле
навернений
навернути
навертати
навертатися
навертіти
навертом
навершняк
навеселитися
навесом
навести
наветь
навзавод
навзаводах
навзаводи
навзаєм
навзаклад
навзаходи
навзбіч
навзвиш
навздогін
навздогінці
навзнак
навзнаки
навибивати
навибірати
навивати
навиворіт
навиглядіти
навидатися
навидирати
навидіти I
навидіти II
навидітися
навиднаці
навикати
навилок
навилядіти
навинути
навинутися
навиняний
навипередки
навис
Анциболо́тник, -ка и анци́бол, -ла, м. Болотный чортъ. Употребляется какъ бранное слово. О. 1862. V. 80.
Мозо́ляти, -лю, -лиш, гл. Мозолить, утруждать, обременять.
Надзвича́йно нар. Необычайно, чрезвычайно.
Назмага́тися, -га́юся, -єшся, гл. Наспориться вдоволь.
Основа, -ви, ж. 1) Ткацкое: основа. Шух. І. 255. МУЕ. III. 13. Чія основа — аби моє поткання. Ном. № 9702. 2) Въ водяной мельницѣ: деревянные брусья, положенные на столбахъ, вбитыхъ снаружи мельницы; основа поддерживаетъ ринву, а также валъ съ наружнымъ колесомъ. Мик. 480. Черн. у. 3) Основа, основаніе. Ум. оснівка, оснівонька, оснівочка, основиця. Г. Барв. 449. Ном. № 7547. Чуб. IV. 521.
Попідчернювати, -нюю, -єш, гл. Подчернить (во множествѣ).
Приставщина, -ни, об. и ж. 1) Приставшій, присоединившійся къ кому либо человѣкъ въ видѣ пріемыша или участника дѣла, дающаго только свой трудъ, безъ капитала. Він і той год приставав на шинок (торгувати) без копійки грошей, на чужі гроші, а не на свої, — він приставщина. Павлогр. у. 2) Невѣнчанная женщина, вступившая въ сожительство на правахъ хозяйки. Александров. у. 3) Привидѣніе. Став білий як приставщина. Харьк. у.
Рінявий, ріняний, -а, -е. Усыпанный крупнымъ пескомъ, гравіемь. Річечка рінява. Гол. II. 554.
Розідрати, -деру, -реш, гл. = роздерти.
Убійник, -ка, м. Убійца. Убійники вбили. Шух. І. 215. Казав убійника стерегти. МВ. (О. 1862. І. 102). Посадили між злодіями, між убійниками. МВ. Н. 193.
Нас спонсорують: