Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нещасливий
нещасливість
нещасливо
нещасний
нещасник
нещасниця
нещастя
нещирий
нещирість
нещиро
нещільно
не-що
неякийсь
неясний
неясно
нив
нива
нивний
нивонька
нивора
нив'я
нидіти
нижник
нижній
нижняк
низати
низенький
низенько
низина
низити
низійти
низка
низовець
низовий
низовина
низовка
низов'я
низота
низький
низько
низькоділ
низькоокий
низькорослий
низькостеблиця
низянин
ник!
никання
никати
никлий
никнути
никнути 2
николаєць
никони
нинечка
нинечки
нині
ниніка
нинішній
нинька
ниньки
нириця
нирка
нирнути
нирок
нирцем
ниряти
нити I
нити II
нититися
нитка
ниткоплут
нитота
ниточка
нить
нитяний
ницак
ницелоз
ниций
ницість
ниць I
ниць II
ницько
ницьма
ницювати
ничельниця
ничениця
нишкавка
нишкати
нишкнути
нишком
нишпорити
нишпорка
нищечком
нищий
нищити
нищитися
нищота
нищун
нищунство
ні
ніб
нів
нівець
нівечиння
нівечити
нівроку
нігде
нігде 2
нігди
нігич
ніготь
ніде 1
ніде 2
нідра
ніж 1
ніж 2
ніже-ні
ніженька
ніжи
ніжитися
Здригну́тися, -гну́ся, -не́шся, гл. = здрігнутися.
Зіхо́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. зійтися, йду́ся, -дешся, гл. 1) Сходиться, сойтись вмѣстѣ. Чи не зійдемося, чи не зострінемося хотя голосочком. Мет. 60. Кому на горе ідеться — велика дірка, та мала латка: і туди тягни, і туди тягни, — не зіходиться. Ном. № 1692. 2) Подниматься, подняться. Зараз ся зійшла вітровая хвиля. Гол. І. 183.
Криничний и кринишний, -а, -е. = криничаний. Умиваюся криничною та водицею. Грин. III. 676.
Піспа, -пи, ж. 1) Мучной отваръ съ мѣломъ для побѣлки стѣнъ. Богодух. у. 2) Мучной отваръ для квашенья яблокъ. Сим. 191. Добрі у вас яблука, мабуть у піспі мочені? Богодух. у.
Помести Cм. помітати.
Пообмазувати, -зую, -єш, гл. 1) Обмазать (во множествѣ). 2) Испачкать (во множествѣ).
Правосвітлий, -а, -е. Сіяющій свѣтомъ истины, справедливости? Боже, прийми до царства, до раю правосвітлого! (Изъ молитвы нищихъ). ЕЗ. V. 243.
Прикорчувати, -чую, -єш, сов. в. прико́рчити, -чу, -чиш, гл. Поджимать, поджать. Півень... ніжку прикорчив. О. 1862. І. 75.
Ревучий, -а, -е. Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.
Стидно нар. Стыдно. А з хорошою та й уродою та не стидно й меж люде. Чуб. V. 53.
Нас спонсорують: