Дзє́кати, -каю, -єш, одн. в дзє́кнути, -ну, -неш, гл. Говорить дзє вмѣсто де (о бѣлороссахъ). Ну, а литвинок, хиба лихо його нападе, щоб не дзєкнув.
Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Заняла я коровиці, на росу погнала. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає.
Ле́дарство, -ва, с. Праздность, бездѣльничанье, нерадивость. Не раз Господь спасав людей своїх з неволі, та ледарством своїм вони його гнівили.
Перепійщина, -ни, ж. Подарки, дающіеся новобрачнымъ во время перепою
Позабуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл.
1) Забыть (о многихъ). Солов'ї співать позабувались. А ми всі позабувалися, що нам ще й на хутір заходити, та й проминули його.
2) Безл. Быть забытымъ (о многомъ). Усе вже позабувалося.
Прощення, -ня, с. Прощеніе. Тоді він, попросивши прощення у своєї першої жінки, присяг наново буть чоловіком.
Різноція, -ції, ж. Разногласіе, разбродъ.
Стількісь, стількось, нар. Нѣсколько. Минуло стількось років.
Чморкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмо́ркати. Чморкнула вода.
Штіль, -ля, м. см. сапіна