Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нависати
навислий
нависнути
навись
навити
навитребенькуватися
навихнутися
навичка
навишукувати
навівати
навід
навідати
навідвечір
навідворіт
навіджати
навіджений
навідини
навідити
навідлі
навідувати
навідуватися
навідшибі
навідьмувати
навіжений
навіженство
навіжки давати
навіз
навій
навік
навінути
навірити
навірток
навірчувати
навіряти
навіса
навісити
навісний 2
навісник
навісноголовий
навісом
навісочка
навістити
навіт
навітати
навітній
навітритися
навіть
навіч
навічний I
навічний II
навічник
навішати
навішений
навішки
навішній
навішувати
навіщати
навіщо
навіщувати
навіяти
навка
навкидки
навкір
навкірки
навкіс
навколінці
навколішках
навколішки
навколо
навкольки
навкопить
навкоси
навкотка грати
навкруг
навкулачки
навлежачки
навмана
навманяки
навмисне
навмір
навміруще
навнувати
наводити
навозити
навозити 2
наволікання
наволікати
наволікатися
наволічи
наволічний
наволок
наволока
наволоком
наволокти
наволоч
наволочити
наволочитись
навоняти
наворожити
наворот
наворотень
навороти
наворотник
наворочати
наворочувати
навоскувати
навощити
навпак
навпашки
навпереваги
навперед
навперейми
навперемінки
навперемінку
навпіл
навпір
навпісля
навпомацки
навпомірки
навпослі
Задерев'Яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = задеревіти.
Зручно нар. Ловко; удобно. Ком. І. 39.
Лови́тися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) Ловиться. Лови рибку, як ловиться. Ном. № 5920. оттака́ ловись! оттака ловися! Вотъ те на! Вотъ такъ исторія! Этакая бѣда! За Правду б'ють, за брехню віри не дають. Оттака ловися! О. 1861. III. 100. 2) Соединяться, сходиться. Задньою стороною притикає побій ( = криша) до осьмірки, де ловиться (сходиться) з такими ж побоями, поставленими на сусідніх крилах (у церковній будівлі). Шух. І. 118. 3) О молокѣ: створаживаться. Шух. І. 213.
Недугувати, -гую, -єш, гл. = нездужати. Зосталася сама самісінька недугуючи. МВ. ІІ. 14. Недугувала з місяць. Мир. Пов. II. 78.
Позализувати, -зую, -єш, гл. Зализать (во множествѣ).  
Покотило, -ла, с. Большой горшокъ. Варить борщ у такому покотилі, як відро. Ком. II. № 235.
Розділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. розділити, -лю, -лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124.
Тужавіти, -вію, -єш, гл. Густѣть, крѣпнуть. Гріє сонце, а надто й вітер, то й тужавіє грязь. Могил. у.
Уколо нар. Кругомъ, вокругъ.
Цікавити, -влю, -виш, гл. Интересовать, занимать.
Нас спонсорують: