Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

новосілля
новохрещенець
новохрещений
нога
ногавиця
ногавки
ноголоситися
ноді
ножака
ножаний
ножений
ноженя
ножик
ножиці
ножіний
ножковий
ножні
ноздрятий
нозя
нокати
нора
норець
норити
нориця
норичуватий
норівоньки
норов
норовистий
норовитися
норовливий
нороха
нороцовий
носай
носак
носаль
носатенький
носатизна
носатий
носатка
носач
носик
носили
носилянка
носити
носитися
носичок
носій
носільник
носіння
носок
носорожець
носюра
нося
носяка
нотація
ночви
ночівля I
ночівля II
ночліг
ночлігування
ночлігувати
ночліжанин
ночліжник
ночний
ночник
ночниця
ночовид
ночовки
ночувальник
ночувальниця
ночування
ночувати
ноша
ноші
ну
нуд
нуда
нудити
нудитися
нудкий
нудко
нудний
нудність
нудно
нудота
нудьга
нудьгувати
нужа
нужда
нуждати
нуждений
нуждити
нуждонька
нуждота
нуждочка
нужний
нузда
нуздати
нуздечка
нукати
нуль
нум
нурець
нурка
нурт
нурта
нуте
нутрішній
нутро
нутрости
нутряк
нутряний
ньо!
ньокати
нюнка
нюня
нюнявий
нюта
нютувати
нюх
Відповісти Cм. відповідати.
Відчесати, -шу, -шеш, гл. Отрубить однимъ ударомъ. Головку Турну одчесать. Котл. Ен. IV. 67. Іван.... відчесав йому (змієві) голову. Чуб. Одчесав сокирою палець. Харьк.
Грабови́тий, -а, -е. Корыстолюбивый, любостяжательный. Хвалить Настя свого попа: «Не грабовитий», каже. О. 1862. V. 83, 84.
Дру́жчити, -чу, -чиш, гл. Быть дружкою. Дружечка пишненька.... не дружчила нікому, перший раз ся придало і то ся не вдало. О. 1862. IV. 6. Cм. дружкувати.
Зада́рь нар. = задар. Вх. Зн. 19.
Заплі́тувати, -тую, -єш, гл. = заплітати.
Мости́ще, -ща, м. 1) Ув. отъ міст. 2) с. Мѣсто гдѣ былъ мостъ.
Ноздрятий, -а, -е. = ніздруватий. Пирятин. у. Слов. Д. Эварн.
Помарнотратити, -чу, -тиш, гл. Промотать, растратить, расточить (во множествѣ).
Хрумтіти, -мчу, -тиш, гл. Хрустѣть. Діди... брали киї і давали Кирилові Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли. К. ЧР. 279. Роскуси (горіх), то ядро аж хрумтить. Сим. 200.
Нас спонсорують: