Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нестеменно
нестемки
нестемнісінько
нестепний
нестерпучий
нестерпучо
нести
нестидник
нестися
нестотнісінько
нестотно
нестравний
нестравність
нестула
нестям
нестяма
нестямитися
нестямка
нестямний
нестямно
несудний
несущий
несхвалитися
несходимо
неталан
нетварь
нетерпій
нетерпляче
нетерплячий
нетерплячка
нетесаний
нетеч
нетеча
нетечина
нетіпанка
нетіпаха
неткаха
нетля
нетопа
нетра
нетружений
нетря
нетряний
нетьопуха
нетяга
нетязський
нетям
нетяма
нетямки
нетямний
нетямуха
нетямущий
неу...
неук
неукий
неуцтво
нех
нехай
нехар
нехаринець
нехарний
нехарність
нехарь
нехати
нехаяти
нехвалитний
нехворощ
нехибкий
нехибне
нехибний
нехіть
нехлюйство
нехлюя
нехотя
нехрещений
нехрист
нехта
нехтування
нехтувати
нехтяний
нехтянка
нехупавний
нехуткий
нехутко
нецвічений
нецнота
нецьки
нечай
нечевля
нечепура
нечепурний
нечепурно
нечесаний
нечесний
нечесність
нечесно
нечеть
нечистий
нечистість
нечисто
нечистота
нечисть
нечіпай-зілля
нечопити
нечоса
нечуй-вітер
нечулий
нечулість
нечупайда
нечупара
нечупарний
нечупарно
нечуственний
нечутний
нечутно
нешеретований
нешлюбний
нешпетний
нещадим
нещадимий
Багнюка, -ки, ж. = багно. Так лаяти болото почала: «Отце потная багнюка!» Греб. 369.
Моцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. = mоцуватися.
Парох, -ха, м. Приходской священникъ.
Перепійщина, -ни, ж. Подарки, дающіеся новобрачнымъ во время перепою 1. Kolb. І. 319.
Перетягати I, -га́ю, -єш, сов. в. перетягти, -гну, -неш, гл. 1) Перетягивать, перетянуть. Перетягли шнурками перину. Левиц. І. 2) Перетягивать, перетянуть. Перетягли їх у двір, а тут Бог дав дитину. МВ. І. 44. 3) Тянуть, протянуть, прожить, перебиться. Як небудь ще цей тиждень перетягнемо. Зміев. у. Хоч би дав Бог оцей тиждень перетягти. Харьк.
Підвал, -лу, м. 1) ? 2) у підвал. Безъ разбору, сплошь. Зсапувала все в підвал. Сосниц. у.
Пооб'їдати, -да́ю, -єш, гл. Объѣсть (во множествѣ). Такого мишей багато, що мабуть і вуха нам уночі пооб'їдають. Богодух. у.
Устрашитися, -шуся, -шишся, гл. = устрахнутися.
Чистовід, -воду, м. Мѣсто, гдѣ чистая вода, незагрязненная, непоросшая водорослями. Тут краще купаться: тут чистовід, а на брідку погано. Лубен. у.
Чукан, -на, м. Кирка съ клювомъ. Вх. Зн. 81.
Нас спонсорують: