Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нестеменно
нестемки
нестемнісінько
нестепний
нестерпучий
нестерпучо
нести
нестидник
нестися
нестотнісінько
нестотно
нестравний
нестравність
нестула
нестям
нестяма
нестямитися
нестямка
нестямний
нестямно
несудний
несущий
несхвалитися
несходимо
неталан
нетварь
нетерпій
нетерпляче
нетерплячий
нетерплячка
нетесаний
нетеч
нетеча
нетечина
нетіпанка
нетіпаха
неткаха
нетля
нетопа
нетра
нетружений
нетря
нетряний
нетьопуха
нетяга
нетязський
нетям
нетяма
нетямки
нетямний
нетямуха
нетямущий
неу...
неук
неукий
неуцтво
нех
нехай
нехар
нехаринець
нехарний
нехарність
нехарь
нехати
нехаяти
нехвалитний
нехворощ
нехибкий
нехибне
нехибний
нехіть
нехлюйство
нехлюя
нехотя
нехрещений
нехрист
нехта
нехтування
нехтувати
нехтяний
нехтянка
нехупавний
нехуткий
нехутко
нецвічений
нецнота
нецьки
нечай
нечевля
нечепура
нечепурний
нечепурно
нечесаний
нечесний
нечесність
нечесно
нечеть
нечистий
нечистість
нечисто
нечистота
нечисть
нечіпай-зілля
нечопити
нечоса
нечуй-вітер
нечулий
нечулість
нечупайда
нечупара
нечупарний
нечупарно
нечуственний
нечутний
нечутно
нешеретований
нешлюбний
нешпетний
нещадим
нещадимий
Гайтове, -вого, с. Охота. Желех. Тоже: гайтови, мн. Шух. І. 235.
Гороші́ння, -ня, с. = Горохвина. Дивиться — на дубові шість чоловіка горох Молоте: горошіння додолу падає, а горох на дубові остається. Грин. І. 225.
Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатер. у.
Дожда́тися, -жду́ся, -дешся, гл. = Діждатися. Ждав, ждав змій, та й не дождався. Рудч. Ск.
Кошеня, -ня́ти, с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473.
Побивати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. Н. п. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає. Чуб. V. 447. 2) Бить обо что-либо, ушибать. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. 3) Обивать. Ой із города Трапезонта виступала галера, златосиніми киндяками побивана. АД. І. 208. Комарові труну збудували, дорогими сукнами вкладали, золотими цвяхами побивали. Лукаш. 4) Одолѣвать, побѣждать. Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває. К. Іов. 5) сльоза сльозу побиває. Слеза за слезой катится. Рудч. Чп. 153. думка думку побиває. Одна мысль быстро смѣняетъ, замѣняетъ другую. Ном. № 10042.
Середній, -я, -є. 1) Средній, срединный. Чуб. V. 938. Поперед війська не вихвачайся, а позад війська не зоставайся, держися війська все середнього. АД. І. 16. 2) Среднихъ лѣтъ. Ой маненьких потоптала (орда), старих порубала, а середніх чоловіків у полон погнала. Н. п.
Смішити, -шу́, -ши́ш, гл. Смѣшить. Не ходи удень, не сміши людей. Чуб. V. 18.
Способитися, -блюся, -бишся, гл. Быть пригоднымъ, идти въ дѣло. Багато докладу треба, як красять вовну.... оливо — й те способиться. Лебед. у.
Хлип! меж. 1) Выражаетъ хлебаніе. Яблучка кусь, а горілочки хлип. Мнж. 46. 2) Выражаетъ всхлипываніе.
Нас спонсорують: