Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нашеретувати
нашеретуватися
нашиванка
нашивати
нашивка
нашийник
нашийниця
нашильник
нашириця
нашити
нашіптувати
нашкодити
нашкрябати
нашмагати
нашмаркати
нашмаровувати
нашмаровуватися
нашматовувати
нашорошнти
нашорошувати
нашпиняти
нашпурляти
нашрітка
наштирити
наштопатися
наштрикати
наштрикнути
наштрикувати
наштрикуватися
наштричка
наштукувати
наштурити
наштурхати
нашукати
нашукувати
нашурубурити
нащадитися
нащадок
наще
нащебетати
нащебетатися
нащепити
нащербити
нащипати
нащо
нащока
нащосерце
нащулити
нащурити
наяложувати
наямлити
наячати
не
небавком
небагатий
небагато
небачний
небачучий
небезпека
небезпечний
небезпечність
небезпечно
небезпремінно
небережений
небесний
небесник
небеський
небилиця
небіж
небіжечка
небіжка
небіжчик
небіжчиця
небій
небіль
небір
небірка
небо
небога
небогий
небожа
небожечка
небожів
небожка
небожчик
небожчиця
неборак
неборачка
неборейко
небоян
небувалий
небувалість
небудь
невада
невара
невбачай
невблаганий
неввага
невважливий
невважливість
невважливо
невважний
невважність
невважно
невгавати
невгавний
невгавучий
невгадно
невгамований
невгамонний
невгамонність
невгаразд
невгарен
невгодний
невгожай
невдалеку
невдалий
невдалиця
невдалюга
невданий
Блазнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. 1) Ребячиться, шалить. 2) Соблазняться. Як настане горе, зараз блазняться. Єв. Мр. IV. 17.
Відкривання, -ня, с. Открываніе.
Гам! меж. 1) Означаетъ въ дѣтскомъ языкѣ: ѣсть. Не плач, дитино, зараз будем гам. — І сам не гам і людям не дам. Грин. І. 236. 2) Означаетъ быстро проглотить. А лисичка його гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3.
Глупак, -ка, м. = дурень. Харьк. у. Желех.
Грабельки́, -льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиги, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. Грин. II. 207. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 190. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію). Чуб. І. 55.
За́здро нар. Завидно. Н. Вол. у. Треба крам, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. 182.
Маноці́вник, -ка, м. Волшебникъ, колдунъ. Запорожці маноцівники були, такії лицарі були — страшне діло! Оце розстелють бурку по воді, та сядуть по вуглах чотирі чоловіка, та й пливуть. КС. 1882. XII. 591. Ум. маноцівничок. Ів. 592.
Понасмічувати, -чую, -єш, гл. Насорить (во множествѣ). Бач, як дітвора по насмічувала. Звенигор. у.
Присмачувати, -чую, -єш, сов. в. присмачи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Сдабривать, сдобрить. Сядуть за обід, — не присмачений обід їх веселою річчу Грицьковою. Г. Барв. 160.
Роптати, -пчу, -чеш, гл. 1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть? Н. п. 2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче. МВ. ІІ. 75.
Нас спонсорують: