Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

настобурчити
настобурчувати
настобурчуватися
настовбурчувати
настовбурчуватися
настовпужити
настовпужувати
настовпужуватися
настолочити
настолочувати
настопірити
настоптати
настоптувати
насторожати
насторочувати
насторошити
насторошувати
насторч
настоювати
настоянка
настояти
настоящий
настрахати
настрахатися
настрашити
настрашитися
настрашка
настрашувати
настремець
настренчити
настренчувати
настріляти
настроїти
настромити
настромлювати
настромлюватися
настроювати
настроюватися
настругати
настругувати
наструнчити
наструнчувати
настрючити
настрямок
наступ
наступати
наступник
наступниця
наступцем
настягатися
насувати
насуватися
насукати
насумритися
насунути
насупереки
насупити
насуплювати
насуплюватися
насупонитися
насупуватий
насушити
насушувати
насущний
насущник
насхил
наський
насяти
натаврити
натаганити
натантирити
натанцюватися
натарабанити
натасувати
натворити
нате
натекти
натеньки
натерменувати
натерпітися
натерти
натерть
натесати
натечи
натиканий
натикати I
натикати II
натина
натинати
натинатися
натинина
натиня
натирати
натиратися
натирачка
натирити
натиск
натискати
натиски
натиснути
натиснутися
натичка
натівати
натікати
натісувати
натішитися
наткати
наткатися
наткнути
наткнутися
натнути
натовкмачити
натовкмачувати
натовкти
натовктися
натовп
натовпитися
натовчи
натокмачувати
натолочити
Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Котл. Ен. V. 73. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Стор. МПр. 10. Всюди про козацьке щастє звонпили. К. ЦН. 277.
Легат, -та, м. Легатъ. Ієзуїт Посевин, легат папський, перший начав Унію в Україні. Шевч. Гайдам., Приписи, № 13.
Лилія́с, -су, м. Раст. Схилився кущ роскішний лиліясу. К. ПС. 119. Кущ лиліясу і троянди два кущі. Г. Барв. 214.
Метани́на, -ни, ж. Суета. Настала після сього велика метанина по селу. Г. Барв. 171.
Мудра́ція, -ції, ж. Мудренность, замысловатость, искусство. А ми втнемо рукавця і нові, хиба мудрація велика. Гліб. 39.
Потягти, -гну, -неш, гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57. 3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. І. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Шевч. 134. Потяг за ворота. Св. Л. З. 4)за ким. Взять чью сторону. Алв. 111. За нас руку потяг. Сим. 231. 5) Cм. потягати 2, 3.
Роскачати Cм. роскачувати.
Рукавча, -чати, с. Рукавчикъ. Чуб. V. 606. І маленькі рукавчата шовком вишивала. Шевч. 329. Вишивані рукавчата мають. Г. Барв. 110.
Скорух, -ха, м. Дерево рябина. Вх. Лем. 466.
Смикатися, -каюся, -єшся, одн. в. смикнутися, -кнуся, -нешся, гл. 1) Дергаться, дернуться, рваться, рвануться. Чорт — аж лава тріщить — смикається. Рудч. Ск. II. 23. Поли смикнеться, аж не можна встати. Рудч. Смикнулося нести, да, ба! вага не в силу. Греб. 381. 2) Тольк. несов. в. ? Взадъ и впередъ ходить. Вх. Лем. 467.
Нас спонсорують: