Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Живолу́п, -па, м. Живодеръ (ругат.).
Зажо́хнутися, -нуся, -нешся, гл. Издохнуть отъ жары (о жирныхъ животныхъ). Як добре вгодована свиня, а спека та далеко гнати, то й зажохнеться. Иронически говорится и о толстомъ человѣкѣ.
Заме́титися, -чуся, -тишся, гл. Заразиться. Була в його скотинка, та так заметилася і пропала. Заметився страшною пошестю.
Златоско́ваний, -а, -е. Выкованный изъ золота. Златоскована сурма.
Ква-ква! меж., выражающее крикъ лягушки. Мов жаби квакають: ква-ква!
Коротко нар.
1) Коротко. Гарно, та коротко. Коротко жити. Быть недолговѣчну.
2) Кратко. Тепер скажемо коротко, що Шрам Паволоцький... сим удавсь до Тетері. Ум. коротенько.
Поголоснійшати, поголоснішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться громче. Голосна пісня його через те ще поголоснійшала на широкому світі.
Ронд, -ду, м. Сбруя. Шити золотом ронди. Ум. ро́ндик.
Чванливий, -а, -е. Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні.