Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

надторчити
надточити
надточувати
надтяти
надубити
надуваний
надувати
надуватися
надудкуватий
надуживання
надуживати
надужиток
надукола
надулісся
надумати
надуматися
надурити
надуріти
надусатися
надути
надушити
надушувати
надха
надхмарний
надхнений
надхнення
надхнути
надходити 1
надходити 2
надціджувати
надцюкати
надчалистий
надчухрати
надшивати
надягання
надягати
надякуватися 1
надякуватися 2
наємець
нажабитися
нажалкуватися
нажарити
нажартуватися
нажарювати
нажати
нажахатися
нажвакатися
нажебрати
нажекати
нажертися
нажива
наживати
наживатися
наживити
наживний
наживо
нажилювати
нажин
нажинати
нажиратися
нажити
нажитний
назавжди
назавлеги
назавміру
назавтра
назавтре
назавше
назад
назаді
назапасити
назаранці
назаріз
назауміру
назбивати
назбігатися 2
назбірати
назбіратися
назва
названий
назвати
назвище I
назвище II
назволікати
назворот
назгад
назганяти
наздавати
наздатний
наздиб
наздив
наздирати
наздобувати
наздовж
наздогад
наздоганяти
наздогін
наздогнати
наздогонити
наздоптати
наздоптувати
наздоровкатися
наздріти
наздрітися
називати
називатися
назимий
назимковатиця
назимок
назирати
назирити
назирком
назирнути
назирцем
назичати
назілки
назімий
назімкуватиця
назімок
наз'їздитися 2
Горійше, нар. Хуже, горше. О. 1861. VIII. 31. Кепсько, Григорій, що далі, то горій. Н. п. Ой лихо, лихо, де свекруха є, а ще горійше, де є обоє. Чуб. V. 704.
Набагни́ти Cм. набагняти.
Овершки, -ків, м. мн. Вершина стога. Левч. 10.
Пам'ятання, -ня, с. Память, воспоминаніе. На споминку, на вічне пам'ятання. К. Дз. 193.
Перепитувати, -тую, -єш, сов. в. перепита́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Разспрашивать, разспросить. Та перепитаю миленького свойого: та чи він у дорозі воли поганяє, ой чи у шинкарки мед-горілку кружає. Чуб. V. 538. Що в козака дві дівчини, одна одну перепитує: чи була ти, подружечко, вчора звечора на улиці? Мил. 117. 2) Переспрашивать, переспросить. Все в тябличку дивлюся, поки він усіх перепитає. Г. Барв. 404.
Поперекладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекласти, но во множествѣ.
Приспособитися Cм. приспособлятися.
Просити, -шу́, -сиш, гл. 1) Просить. А я завше Бога прошу з вечора до ранку, да щоб ти мав щастя й долю, мій милий коханку. Мет. Прошу я її милою прозьбою. МВ. І. 19. 2) Приглашать. Хазяйка тим часом вечеряти просить. МВ. (О. 1862. III. 74). 3) смерти на себе просити. Накликать на себя смерть. Сам на себе смерти просив. Н. Вол. у.
Тарганиння, -ня, с. раст. Veratrum. Анн. 373.
Хильцем, хильці, нар. 1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Гол. ІII. 164. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Чуб. V. 127. Побіг хильці бур'янами, та й утік. Камен. у. 2) хильцем ковтнути. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ. Левиц. І. 143.
Нас спонсорують: