Великомовність, -ности, ж. Многорѣчивость.
Головний, -а, -е. 1) Головной. Головка хустка.
2) Главный. Всі головні догмати нашої віри.
3) Опасный, угрожающій смертью. Не ходи по болоту, там місце головне, — не один уже наклав головою.
Закриви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) Закривиться, искривиться. 2) — на ко́го. Начать походить на кого, начать дѣлаться кѣмъ. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь.
Партолити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать не особенно тщательно, почти то-же, что и партачити.
Позбавити, -влю, -виш, гл. Лишить. Най ся багач не хвалить, що мя Гандзі позбавить. Бодай ти, мати, в світі не жила, що ти Ганнусі життя позбавила.
Талувати, -лую, -єш, гл.
1) Топтать. Свині город талують.
2) = нехтувати. Талувать, нехтувать одежину. Я тобі казав: не талуй віри.
Убгати Cм. убигати.
Удягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. удягтися, -гнуся, -нешся, гл. Одѣваться, одѣться. У свитину вдягатимусь. Ой бурлака не вмивався, нема свити — не вдягався.
Цісарювати, -рюю, -єш, гл. Быть императоромъ, царствовать.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Чорт зна що, не Брути! Чорт зна що плутає. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Чорт його зна, як і вчитись. Чорт батька знає, як співають! Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. 2) Родъ игры. Ум. чортик, чорто́к. Ув. чортисько, чортище. Чортяка.
