Ворітниця, -ці, ж.
1) Доска въ воротной створѣ. Cм. ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці!
2) глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Нівроку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому.
Переполоскати Cм. переполіскувати.
Поволочитися, -чу́ся, -чишся, гл. = поволоктися.
Погаситися, -шуся, -сишся, гл. Потухнуть.
Пообносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и обнести, но во множествѣ.
Пообчухрувати, -рую, -єш, гл. То-же, что и обчухрати, но во множествѣ.
Пташеня, -ня́ти, с. = пташа. Обсіли мене, як дрібні пташенята. Ум. пташенятко. Коло його як пташенятко звивається.
Увикати, -ка́ю, -єш, сов. в. уви́кнути, -ну, -неш, гл. = звикати, звикнути. Ввикай Христа сповивати.
