Відцуруватися, -руюся, -єшся, сов. в. відцуратися, -раюся, -єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався.
Гробови́ще, -ща, с. = Кладовище. Так ну ж тут шку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Обкопане ровом городянське гробовище з гостроверхою церквою, вкрите зеленим тонконогом і сизою чаполоччу та рясне хрестами. Чума з лопатою ходила та гробовище рила, рила.
Докоря́ння, -ня, с. Укоры, упреки; упреканіе.
Дя́дик, -ка, м. Отецъ. Ум. дя́дичок.
Звіри́ний, -а, -е. Звѣриный. Не наділив його умом звіриним.
Кресь! меж., выражающее звукъ высѣканія огня. Кресь да й єсть!
Ненін, -а, -е. . матушкинъ, материнъ
Розшулічити, -чу, -чиш, гл. Разобрать, понять. Насилу я розшулічив, де їй край. Вештався Петро, поки не розшулічив головою, що нема чого й вештатись.
Урочища, -чищ, м. мн. Ув. отъ уроки.
Чапула, -ли, ж. = чаполоть.
