Бріха́ч, -ча́, м. = Черева́нь.
Вальбійка, -ки, ж. Корыто. Пайцата жрут з вальбійки.
Джи́гати, -гаю, -єш, одн. в. джигну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Хлестать, хлестнуть, ударять, ударить розгами. 2) Кусать, куснуть (о насѣкомыхъ).
Затала́нити, -ню, -ниш, гл. Пріобрѣсть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує.
Му́рзати, -заю, -єш, гл. Пачкать, марать (лицо, руки).
Нум, нумо, нумте (мн.), меж. Ну, станемъ, давайте. Нумо, браття, нумо, товариство, нумо коні сідлайте! Нумо, діти, нумо, нумо припильнуймо! Нум, діти, паску їсти! Он де, братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його достати.
Очкувати, -ку́ю, -єш, гл. Прививать щиткомъ, глазкомъ.
Парубоцтво, -ва, с.
1) соб. отъ парубок. Парни. Ховалося від мене парубоцтво, старі діди стояли повстававши.
2) Холостая жизнь. Ой у саду, у садочку та голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає. Ходить молодий в понеділок увесь день по боярах прощатися з своїм парубоцтвом.
Покицяти, -ця́ю, -єш, гл. — кого́. Въ игрѣ въ жмурки: дотронуться до кого-либо изъ играющихъ, который послѣ этого начинаетъ жмурить.
Поклякнути, -кну, -неш, гл. Склониться, нагнуться. Колос позолотів, набубнявів, покляк. Отті прямії тоски зовсім пустісінькі, ростуть на ші даром; котрі ж поклякнули, то божа благодать: їх гне зерно, вони нас мусять годувать.
