Золза, -зи, ж. Железа.
Кикнути, -кну, -неш, гл. = ґиґнути.
Куций, -а, -е. 1) Короткій, кургузый. Козаченьку чорноусий, чому в тебе жупан куций?
2) Малорослый. Повибігали якісь панночки, куці та бистрії, як сороки. Да й не був він куций, то б то на зріст малий. Куца баба. Cм. баба.
3) Короткохвостый, безхвостый. Такий я добрий куций, як ти з хвостом. Пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Далеко куцому до зайця!
4) Чортъ. Куцим або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає. Ум. куце́нький. У других дочки і в двадцять років ходять в куценькій сукні. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці.
Лакейський, -а, -е. Лакейскій.
Натруска, -ки, ж.
1) Зерна хлѣба, смѣшанныя съ битой (послѣ молотьбы) соломой.
2) Рогъ съ порохомъ для насыпки на полку ружья пороху.
Плотарь, -ря́, м. Сплавщикъ, плотовщикъ.
Подив, -ву, м. Поглядѣнье. Для подиву дівку продають.
Скороліски, -ків, м. мн. Синіе подснѣжники.
Справниця, -ці, ж. Присутственное мѣсто. В справниці осталися судці з авдитором.
Упхнути Cм. упихати.
