За́злість, -лости, ж. Вражда, ненависть. за́злість на ко́го ма́ти. Враждовать съ кѣмъ, ненавидѣть кого.
Засо́хляний, -а, -е. = засохлий. Тісто зверху не засохляне.
Карюк, -ка́, м. Столярный клей. Насилу моргав сонними очима, що злипалися, наче карюком примазані.
Охота, -ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. 2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. 3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. 4) Охотою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. охо́тонька.
Потерча, -чати, с. Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. потерчатко.
Роздавлювати, -люю, -єш, сов. в. роздавити, -влю, -виш, гл. Раздавливать, раздавить. Я роздавлю тебе як жабу.
Узімі, взімку, нар. Зимой. Хто еліті гайнує, той взімі голодує.
Ухитнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Пошатнуться. 2) Уклониться, отшатнуться, освободиться изъ рукъ. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з її ручок зомлілих.
Хроп! меж., выражающее ударъ, бросаніе со звукомъ, разбиваніе. Де взявся Мартин, — хроп бідою об тин.
Чикавка, -ки, ж. = чекіт.
