Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

отчина

Отчина, -ни, ж. = отчизна 1. Чуб. V.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 77.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТЧИНА"
Бех! меж. 1) Бухъ! (о паденіи). 2) Бацъ! (о выстрѣлѣ). ЗОЮР. І. 284.
Вадитися, -джуся, -дишся, гл. Ссориться. Ой, мужу, та не вадьмося, та ходім до дому та порадьмося. Гол. ІІІ. 544.
Добро́дієчка, -ки, ж. Ум. отъ добродійка.
Облазнити, -ню́, -ниш, гл. Одурачить, оставить въ дуракахъ. Вх. Уг. 254.
Перетерти, -ся. Cм. перетирати, -ся.
Підшийок, -йка, м. = підгірля. Рудч. Чп. 250.
Пообділювати, -люю, -єш, гл. Надѣлить (многихъ), дать (многимъ).
Примилитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Cм. примилятися. 2) Немного ошибиться. Вх. Лем. 456.
Розочка, -ки, ж. Ум. отъ роза.
Розфійниця, -ці, ж. Расточительница. Желех. Ведемо ті господиню: до комори клюшницю, до муки розфійницю. О. 1862. IV. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОТЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.