Відпірати Ii, -раю, -єш, сов. в. відперти, відіпру, -преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. 2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Насилу відперли його. 3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
Жалісни́й Cм. жалісливий.
Зго́ристо нар. Покато. НВолын. и
Їднаково нар. = однаково.
Напра́ва, -ви, ж. 1) Наущеніе, подущеніе. Як би не було од старих направи, то й діти б не дражнили острожником. З направи. По наущенію. 2) Починка, поправка, исправленіе.
Потужити, -жу, -жиш, гл.
1) Поплакать, поголосить.
2) Стянуть, натянуть туго, туже. Ніжки йому зав'язали, ручки потужили, ой так Штолу молодого заболіли жили.
Стрибайчик, -ка, м. Прыгунъ. Эпитетъ зайца. Ум. стрибайчичок.
Тайничок, -чка, м. Ум. отъ тайник.
Тупісічко нар. = тупісінько.
Фіндюрка, -ки, ж. Потаскуха. Фіндюрки щоки підправляли.
