Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оточини

Оточини, -чин, ж. мн. 1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у. 2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 76.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТОЧИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТОЧИНИ"
Воріння, -ня, с. Жерди для огорожи. Шух. І. 76. Cм. вір'я.
Губа́нь, -ня́, м. Имѣющій большія губы.
Доку́пи нар. Вмѣстѣ. Ком. І. 50.
Мурма́нька, -ки, ж. = мурвань. Вх. Уг. 253.
Начути, -чую, -єш, гл. Прослышать, узнать.
Паркотливець, -вця, м. Болтунъ. Вх. Зн. 46.
Попалахкотіти, -кочу, -тиш, гл. Попылать сильно.
Роз'язати, -ся. Cм. роз'язувати, -ся.
Смутувати, -ту́ю, -єш, гл. = смуткувати. Мкр. Г. 13. Г. Барв. 204. Я молода смутую. Чуб. V. 583.
Снопик, -ка, Ум. отъ сніп. снопо́к, -пка, снопо́чок, -чка, сно́понько, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОТОЧИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.