Банта, -ти, ж.
1) Поперечное бревно между стропилами, перекладина. Кури сплять на бантах. О животныхъ: піти на банти — издохнуть. кінь пійшов на банта, т. е. содранная съ коня шкура повѣшена на бантах.
2) мн. банти = вергуни.
Заща́вити, -влю, -виш, гл. Ударить. Защавив його по пиці, що ну-ну!
Зрадній Cм. зрадний.
Крапати, -паю, -єш, гл. Брызгать, капать. Дощик крапле.
Осторога, -ги, ж. Предостережете.
Острога, -ги, ж.
1) Шпора. Звонять коні копитами, а вояки острогами. І. стиснути острогами. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями.
3) У пѣтуха: задній палець, шпора.
Скитник, -ка, м. Скитникъ. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались.
Стожарня, -ні, ж. = стожалля. Отам усе стожарні були, — панське сіно стояло.
Трунвонька, трунвочка, -ки, ж. Ум. отъ трунва.
Убіч, убочу, м. убіч, убочі, ж.
1) Сторона (предмета), бокъ.
2) Косогоръ. Сидить пугач на убочу, на вітер надувся.
