Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віддушити

Віддушити Cм. віддушувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДУШИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДУШИТИ"
Безусий, -а, -е. = безвусий Аф. 298.
Добудча́, -ча́ти, с. Незаконнорожденный ребенокъ. Черкас. у.
Жаса́ти, -са́ю, -єш, гл. Пугать. Вх. Зн. 17.
Зморокувати, -ку́ю, -єш, гл. Выдумать. Ходив собі по вулиці, та ось що зморокував. Кв. Драм. 228.
Понастромлювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и настромити, но во множествѣ. Понастромлюйте на щогли голови рандарські. К. Досв. 123.
Розламуватися, -муюся, -єшся, сов. в. розламатися, -маюся, -єшся, гл. Разламываться, разломаться.
Сороколітній, -я, -є. Сорокалѣтній. О. 1861. І. Кон. 321.
Спориня, -ні, ж. Прибыльность, умноженіе. Угор.
Стебелина, -ни, ж. = стеблина.
Тупі меж. которымъ ободряютъ дѣтей стать на ноги. Шейк. Ум. тупіньки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДДУШИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.