Визвати Cм. визивати.
Дрівітня, дрівотня, дрі́вутня, -ні, ж. Бревно, на которомъ рубятъ дрова, а также и мѣсто, гдѣ оно находится. Хлопці щось робили та й покинули сокиру, устромивши у дрівотню. На дрівітні дров ні поліна. А турки, що тріски на дрівітні, валяються кучами. Чи пересуне що, чи переложить, а сама зирк із комори на дрівотню.
Зморщити, -щу, -щиш, гл. Сморщить.
Німіти, -мі́ю, -єш, гл. Нѣмѣть. Мати дивиться на неї, од злости німіє. Поле німіє. Біль німіє трохи.
Обрубуватися, -буюся, -єшся, сов. в. обрубатися, -баюся, -єшся, гл. Дѣлать, сдѣлать бревенчатую ограду. (Гайдамаки) кругом обрубались лісом.
Перекушувати, -шую, -єш, сов. в. перекуси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Перекусывать, перекусить. Перекуси, та батькові даси. Заєць зараз до його та й шовк перекусив.
2) Закусывать, закусить на скоро. Ви, люде добрі, з дороги — голодні певно, — чи не перекусили б чого хоч трохи.
Пождати, -жду, -жде́ш, гл. Обождать, подождать. Пожди, небого! ще козак за мною їде. А пожди но! Чи зараз, чи пождавши поїдеш?
Припутень, -тня, м. пт.: а) Дикій голубь; б) подорожникъ, Emberiza Ammer. Сивий припущень. Припутень ходе над шляхом.
Слина, -ни, ж. Слюна. Твої гроші роскотяться так, як слина. Ум. слинка, сли́ночка. Нашому маляті лиш слинку ковтати.
Штовхіць! меж. = штовх. Завівсь лаяться з батьком. А далі штовхіць його межи плечі.
