Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відгрібати

Відгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. Чуб. І. 99. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками. Ном. № 559.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГРІБАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГРІБАТИ"
Жаборі́ння, -ня, с. = жабуріння.
Заболо́тний, -а, -е. Находящійся, живущій за болотомъ. Желех.
Ли́марський, -а, -е. Шорническій. Нін і ремінця лимарського не варт. Посл.
Мишачо́к, -чка, м. 1) Ум. отъ мишак. 2) Зоол. = мишокрілик. Вх. Уг. 252.
На́ров, -ву, м. = норов.
Подосвідчуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Убѣдиться (о многихъ).
Позаневолювати, -люю, -єш, гл. Лишить свободы (многихъ).
Рамаття, -тя, с. = рам'я. Вх. Зн. 58.
Самоцвіт, -ту, м. Самоцвѣтъ, драгоцѣнный камень. Була убрана на весіллі в жемчузі, в дукачах і самоцвітах. Стор. І. 34. Переносно: вообще что-либо прекрасное по своимъ природнымъ качествамъ. (Українська мова) зоставила багато свого самоцвіту в польській словесності. К. ХП. 116.
Тхорити, -рю́, -риш, гл. Вонять подобно хорьку. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДГРІБАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.