Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
За́вивка, -ки, ж. = завертка i.
Зрекатися, -ка́юся, -єшся, сов. в. зректи́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. = чого. Отрекаться, отречься отъ; отказываться, отказаться отъ. Невинности моєї не зречуся.
Ківетора, -ри, ж. Половина тальби.
Манти́ти, -чу, -тиш, гл. Выманивать, выклянчивать, выпрашивать.
Підлабузнюватися, -нююся, -єшся, сов. в. підлабузнитися, -нюся, -нишся, гл. Подольщаться, подольститься, приволокнуться. Підлабувзнивсь до горлиці горобець наче справді запорожський молодець.
Побачити, -чу, -чиш, гл.
1) Увидѣть. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню.
2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! «Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає».
П'яненний, -а, -е. Сильно пьяный. Молодий Петро п'яненний мжить.
Тещин, -на, -не. Принадлежащій тещѣ.
Уповзати, -заю, -єш, сов. в. уповзти, -зу, -зеш, гл. Вползать, вползти.
