Безпалок, -лка, м. и безпалько, -ка, м. Человѣкъ, не имѣющій одного или нѣсколькихъ пальцевъ; безпалый.
Заку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Зві́дси, зві́дсі, зві́дсі́ль, звідсіля́, нар. Отсюда. Шкода ж тя, козаче, звідси відсилати. Іди собі звідсі! Пусти мене звідси додому на Вкраїну.
Ло́щина, -ни, м. = лощовина. На лощині пасеться стадо турів. . Ум. лощинка.
Лю́нтра, -ри, ж. Узкая длинная лодка.
Навісти́ти Cм. навіщати.
Ніб, ніби, нар. Будто, точно, словно; молъ; такъ сказать. Ніби русавки Клечаними святками вигукують. Та й торкнув свого молодого: примічай ніби. Отсе ж він ніби його син, та був, бачте, у школі.
Пообвиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Обвиться (во множествѣ).
Працівник, -ка, м. Труженикъ, работникъ. Ум. працівничок, працівниченько. Мої працівниченьки милі!
Пульпак, -ка, м. = индик.
