Високочолий, -а, -е. Съ высокимъ челомъ; съ высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять.
Гу! меж.
1) Ау! А де ти? гу! сховайсь у ліс, а я в траву.
2) Подражаніе гудѣнію, напр. вѣтра. Вітер каже: «гу-гу-гу, сім свит продму». Также о непрерывномъ звукѣ плача: А зузуленька як ку, так ку! а я молода, як гу, так гу!
3) Протяжный выкрикъ при пѣснѣ. І — гу! Загнув батько дугу! Свекор оженився батько утопився.... І — гу!...
Дебела́стий, -а, -е = Дебелий.
Кам'яничин, -на, м. Обитатель города, каменнаго дома. Ой земле, земле, ти справді ж проклятая! Тільки турчину-кам'яничину на сребро, на злото весьма багатая.
Купина, -ни, ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною.
2) = купека. Ум. купинка. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку, зловив ляшок, скурвий синок, його за чупринку.
Орлий, -а, -е. = орловий. Орле око.
Пооселювати, -люю, -єш, гл. Поселить (многихъ).
Розлящатися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Раскричаться, кричать рѣзкимъ голосомъ.
Сліпцем нар. = сліпма. Лізе сліпцем та й все товче.
Тонісій, -я, -є. = тонісінький.
