Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нюю спис запускав. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна ка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. 6) тереве́ні запусти́ти. Начать болтать.
Знадвірній, -я, -є. Внѣшній.
Напу́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. налужитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Надуваться, надуться, напыжиться. Шаровари напужились. 2) Принимать, принять надменный видъ.
Пахати, -хаю, -єш, гл. Нюхать, обонять.
Попитися, -п'ємося, -єте́ся, гл. Напиться пьянымъ (о многихъ). Пили, пили козаченьки, та вже попилися. Стали й там кружати, попились: Тарас насилу угадав а господу, і свати не напивались так, як тут, ізроду.
Пороспірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и роспе́рти, но во множествѣ.
Припуст, -ту, м. см. уприпуст.
Присмолювати, -люю, -єш, сов. в. присмолити, -лю, -лиш, гл. Осмоливать, осмолить. Діжечка тече в дні, — присмолити трохи треба.
Статкувати, -ку́ю, -єш, гл. Благоразумно вести себя, хорошо вести дѣло, хорошо хозяйничать, работать. Я тебе беру, хлопче, до себе, і як тільки будеш статкувати, то й кожух тобі справлю та й на другий рік не підеш нікуди, в мене будеш. Як я буду статкувати, то він (чоловік) буде шанувати. Статкує, то й має.
Шех, -ха, м. Сигнальный пистолетный выстрѣлъ. Чекайте, каже, мого шеха з пістоля.
