Віджувати, -жую, -єш, гл. Отжевать. Теля віджувало рукава в сорочці.
Дра́нтя, -тя, с. 1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Яка там свита — дрантя саме. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Ум. дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує.
Зако́вувати, -вую, -єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, -кую́, -єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. 2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько. 3) Только сов. в. О кукушкѣ: закуковать. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку.
Наопа́ч нар. = на-опак.
Наскрадати, -да́ю, -єш, гл. Накрасть. Як возив він лк жидівський, то наскрадав лісу чимало.
Пообчищатися, -щаємося, -єтеся, гл. Обчиститься, очиститься (о многихъ).
Порозставатися, -таємо́ся, -єте́ся, гл. Разстаться (о многихъ).
Проказати Cм. проказувати.
Проморити, -рю́, -риш, гл. Проморить. Як проморю голодом до вечора, так признаєшся.
Сміюнець, -нця, м. Ум. отъ сміюн.
2) Зубъ-рѣзецъ.
