Вихорити, -рю, -риш, гл.
1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі.
Кислий, -а, -е. Кислый. Кисле в рот тисне. Борщ кислий, оскомистий, чорт зна колишній. кисле молоко́. Простокваша. Дак мати все було любить молоко парене, а ми все кисле. Ум. кисле́нький.
Локтьови́й, -а́, -е́ Локтевой.
Моґу́ля, -лі, ж. = ґуля.
Сопуха, -хи, ж.
1) Сажа.
2) Испачканная въ сажу рубаха, черная, какъ сажа. Росхристана сорочка-сопуха.
Стеребкатися, -каюся, -єшся, гл. Вскарабкаться. Насилу стеребкався Харько на віз.
Татусеньків, тату́сечків, -кова, -ве Принадлежащій татусеві.
Тік II, то́ку, м. Растопленный жиръ. Пироги в тоці.
Цапар, -ра, м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смереки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом.
Шварок, -рку, м. У сапожниковъ: кусокъ камня употребляемый для приглаживанія каблука.
