Вихитуватися, -туюся, -єшся, гл. Покачиваться. Замість щоб робити, вона на гойдальці вихитується.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Звідукі́ль нар. = звідколи. Дивись же ти, звідукіль його нема: пішов — ше сонечко не сідало, а й досі нема.
Зго́рбити, -блю, -биш, гл. Сгорбить, согнуть. Мене вже давно горе згорбило.
Здого́нки, -нок, ж. мн. = здогін. Петро... зараз верхи та на здогонки за Иваном.
Подолячка, -ки, ж. = подолянка.
Право II, нар. 1) Прямо. Право стоїть. Виходить панночка та й право до пана мого. 2) Истинно. Право відказав єси. Ум. праве́нько, праве́сенько. Шлись я, братіку, правесенько ходив.
Сирісінький, -а, -е. Совершенно сырой.
Убування, -ня, с.
1) Обуваніе.
2) Обувь.
3) Убываніе. Ум. обуваннячко. Ні по чому не спізнаю (милу), лем по вбуваннячку.
Червоножовтий, -а, -е. Красно-желтый, оранжевый. Червоножовтий лист (в-осени).
