Бовтнути, -ну, -неш, гл.
1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Бовтнув, як дурень у воду. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань).
2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. От і бовтнув чорзнати що!
Вороб'Ячка, -ки, ж. Воробьиный пометъ.
Да́ча, -чі, ж. = Данина. «Годі тобі, пане куме, листи королевські держати, дай мені хоч прочитати!» — «Нащо тобі, пане куме, їх знати? ми дачі не даєм, в військо польське не йдем.
Наплу́тувати, -тую, -єш, сов. в. наплу́тати, -таю, -єш, гл. 1) Напутывать, напутать. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба росплутувати. 2) Путаться, спутаться въ словахъ. Щось казав, казав, наплутав, я й не розібрала.
Нахарамаркати, -каю, -єш, гл. = нахамаркати.
Стухати, -ха́ю, -єш, сов. в. стухнути, -хну, -неш, гл.
1) Потухать, потухнуть, стухнуть. Нехай свічі до півночі не опухають.
2) Спадать, спасть (объ опухоли).
3) Худѣть. Поки багатий стухне, то убогий опухне.
Терноха, -хи, ж. = тернослива.
Тилок, -лка́, тило́чок, -чка, м.
1) Ум. отъ тил.
2) Задняя часть обуви, задникъ.
Тридцятий, -а, -е. числ. Тридцатый.
Хрестний, -а, -е. Крестный. Жиди у Юди Христа купили, на смерть хрестную осудили.
