Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобенити

Кобенити, -ню́, -ни́ш, гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 258.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЕНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЕНИТИ"
Аґрусо́вий, -а, -е. Крыжовниковый. Аґрусовий кущ.
Бердів'Я, -в'я, с. соб. Берда? Свята пречиста закляла каміня, бердів'я. МУЕ. ІІІ. 53.
Вояцький, -а, -е. Воинскій, солдатскій. Желех.
Гарювати, -рю́ю, -єш, гл. Шалить. Лохв. у. Мил. 61.
Зап'ясти́, -ся. Cм. запинати, -ся.
Зга́рний, -а, -е.. Cм. згарен.
Крів'яний, -а, -е. = крівавий. Вічка крів'яною стали. Мнж. 6. Куди тягли Саливона, — крів'янії річки. Грин. III. 638.
Повисіти, -шу, -сиш, гл. Повисѣть. Нехай свита на дворі повисить, просохне. Богодух. у.
Полюховка, -ки, ж. Родъ мережки.
Учерепи́ти. Cм. Учере́плювати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБЕНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.