Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кир-китайка

Кир-китайка, -ки, ж. Родъ ткани. Один на собі дорогий каптан має, та з під того кир-китайку видирає. КС. 1882. XII. 501.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИР-КИТАЙКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИР-КИТАЙКА"
Арме́н, -на, м. = Вірме́н. Чуб. Г. 179.
Відлеглий, -а, -е. Отстоящій; отдаленный.
Воло, -ла, с. 1) Зобъ. 2) Жирный подбородокъ. Кричить наче за воло вхопили. Ном. № 3458. 3) Подгрудокъ (у быка).
Дворя́н, -на́, м. = Дворянин. Люблю, мамо, дворянина.... казав дворян — любить буду. Грин. ІІІ. 656.
Домі́вський, -а, -е. Домашній, домовой.
Засічи́, -чу́, -че́ш, гл. = засікти. Желех.
Маля́рик, -ка, м. Ум. отъ маля́р.
Назі́мий, -а, -е. Озимый. Ми віночки плетемо не з золота, — з яриці, з назімої пшениці. Чуб. III. 233.
Петелька, -ки, ж. 1) Ум. отъ петля. за петельки вхопив. Схватилъ за грудь. Новомоск. у. 2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле. Угор. 3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна. Шух. I. 171.
Плохута, -ти, м. Смирный, тихій человѣкъ. Так плохута, нікому нічого. Черк. у. Ум. плохутка. Еней же був собі плохутка. Котл. Ен. III. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИР-КИТАЙКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.