Благочестя, -тя, с. Православіе. От у Тройці благочестие, а в нас унія.
Варений, -а, -е. Вареный. Кидай печене й варене. Який дідько печений, такий і варений.
Косити, -шу́, -сиш, гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Наре́пкатися, -каюся, -єшся, гл. Нажраться. Нарепкався, як свиня браги.
Одаль нар. Вдали, поодаль.
Подерти, -ру́, -ре́ш, гл.
1) Порвать, изорвать. Зіма!.. хліба нема, чоботи подерті, доведеться вмерти.
2) Исцарапать. Як зачав котом по тілі дерти, — чисто подер тіло.
Позволити Cм. позволяти.
Хмельниччина и хмельнищина, -ни, ж. Эпоха Б. Хмельницкаго.
Шопа, -пи, ж. Навѣсъ, сарай съ двумя, рѣдко тремя стѣнками — для возовъ и хозяйственныхъ орудій. Пішли до топи вітати пана, пішли до череди брати барана.
