Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянин

Киянин, -на, м. Кіевлянинъ. Ой кияне, кияне, панове громада! ЗОЮР. І. 4.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 242.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЯНИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЯНИН"
Відвести Cм. відводити.
Віянка, -ки, ж. = віяння 2. Аф. 351.
Збожево́лілий, -а, -е. Безумный, сумасшедшій. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька. Мир. Пов. І. 122.
Майови́й, майовний, -а, -е. Майскій. Дощику майового ждали. О. 1861. III. 14.
Обрівняти, -ня́ю, -єш, гл. Обровнять.  
Розв'язь, -зі, ж. Развязанные снопы въ стогѣ. Рк. Левиц.
Спона, -ни, ж. Застежка, запонка. Ум. спо́нка. Гол. Од. 15. Cм. спінка.
Тіснісінький, -а, -е. Совсѣмъ тѣсный. Шейк.
Хохуля, -лі, ж. Выхухоль, Myogale moschata. Вх. Пч. II. 6.
Шіпавка, -ки, ж. Зудъ, свербежъ. Ум. шіпавочка. Гн. І. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИЯНИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.