Горобе́й, -бе́я, -б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанци. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Горобі́єнько.
Духва́ти, -хва́ю, -єш, гл. Надѣяться, полагаться. Він духває на своє багатство. Та й на дядька не дуже духвайте.
Намі́тка, -ки, ж. 1) Женскій головной уборъ: покрывало изъ простой самодѣльной кисеи, которымъ повязываются замужнія женщины поверхъ очіпка. 2) Ткань: родъ грубой кисеи. Ум. наміточка.
Невжиточно нар. Нельзя ужиться. Покійниця боялась жить у тім дворі, боялась брата чоловікового, все було каже: «мені невжиточно там жить», бо він нападавсь усе на неї й на її чоловіка. А далі, бач, її й убито.
Передзімний, -а, -е. Предзимній. Вітрець передзімний, вохкий, холодненький.
Попереїдати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и переїсти, но во множествѣ. Уже й миші половину попереїдали.
Поткання, -ня́, с. = піткання. Чия основа, аби моє поткання. Ум. потканнячко.
Потьок, -ку, м. Струя, потекъ. Піт котився з їх потьоками.
Райський, -а, -е. Райскій. А в райські двері сам Господь ходить.
Цірчати, -чу, -чиш, гл. = цвірчати. Цірчат воробці.
