Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невіра

Невіра, -ри, об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? Н. п. Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, — не то що ми, християне. МВ. ІІІ. 59. 4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. О. 1862. II. 52. Ум. невіронька. КС. 1882. V. 361.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 540.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРА"
Багрина, -ни, ж. Болото, богатое родниками мѣсто. Желех.
Екза́мен, -ну, м. Экзаменъ. Левиц. Пов. 265.
Журли́во нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. МПр. 53.
Зсинобежитися, -жуся, -жишся, гл. Прикинуться бѣднякомъ, несчастнымъ. Зігнувсь, зсинобоживсь і почав прохати. Грин. II. 183.
Настремець, -мця, м. Наслѣдникъ. Ананьев. у.
Обсвітити Cм. обсвічувати.
Патретник, -ка, м. Портретистъ; фотографъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Перепуст, -ту, м. 1) Сосудъ для перегонки водки, холодильникъ, колба. 2) = переріз.
Побіснуватися, -нуюся, -єшся, гл. Побѣсноваться.
Псувати, псую́, -єш, гл. 1) Портить. Чуб. V. 1173. Хоть займає, не займає, нехай не цілує, нехай мого біленького личенька не жує. Чуб. V. 12. 2) Бранить, поносить. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕВІРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.