Вистріпати, -ся. Cм. вистріпувати, -ся.
Збу́й-Вік, -ка, м. 1) = збудь-вік. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. 2) мн. Мелкое или малоцѣнное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли.
Змунити, -ню, -ниш, гл. Померкнуть. Сонце то засяє, то змуне. Сонце майорить між ними (хмарами) — то засяє, то овсі змуне.
Нахиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. нахилити, -лю́, -лиш, гл.
1) Наклонять, наклонить. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш.
2) Склонять, склонить (кого къ чему). Не нахиляв (її) на свою стежку.
Ненавидіти, -джу, -диш, гл. Ненавидѣть. Блаженні, коли ненавидітимуть вас люде.
Прання, -ня́, с. Мытье, стирка бѣлья.
Солище, -ща, с. У гуцул, пастуховъ: мѣсто, гдѣ даютъ скоту соль.
Сцяти, сцю, сциш, гл.
1) Мочить, сцать.
2) = сцати.
Тринпуль, -ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она висить на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы.
Цап, -па, м.
1) Козелъ. Військового цапа за хвіст скубни, от тобі і рукавиця.
2) Родъ игры, чехарда. Грати в цапи.
3) ца́па стати. Стать на дыбы. Ум. цапок, цапо́чок, ласк. цапусенька. Ув. цап'юга. А кізонька в ополонку, а цапочок за головку.
