Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

чосник
чотирдесять
чотиренко
чотиречка
чотирі
чотиріста
чотирка
чотирнадцятеро
чотирнадцятий
чотирнадцятка
чотирнадцять
чотирниця
чотирогранястий
чотирьохскладовий
чотки
чохла
чохлатий
чохлиця
чрести
чтері
чтець
чтирі
чтити
чтитися
чу!
чуб
чубаєчка
чубайка
чубак
чубанина
чубатий
чубатник
чубашечка
чубашка
чубелів
чуберка
чубик
чубити
чубитися
чубица
чубко
чубогрійка
чубок
чуботрус
чубрик
чубрикатися
чубрій
чубук
чубчик
чувак
чувал
чувати
чуватися
чуга
чугаїна
чугай
чуганя
чугар
чуд
чудак
чудан
чудар
чударний
чудасія
чудачка
чуденний
чудернастий
чудерний
чудерство
чудесний
чудитися
чудний
чудно
чуднота
чудняй
чудо
чудовий
чудовисько
чудовний
чудовно
чудово
чудородія
чудородний
чудотвор
чудотворець
чудотворний
чудотворник
чудувати
чудуватися
чужанина
чужаниця
чужатися
чужениця
чужий
чужина
чужинець
чужинка
чужинонька
чужиня
чужісінький
чужоварник
чужовірний
чужовірство
чужоземець
чужоземний
чужоземський
чужоземщина
чужоложити
чужоложство
чужомовній
чужосілець
чужосільський
чужосторон
чужосторонець
чужосторонній
чуйко
чуйний
чуйність
чуйно
чук
Бирса, -си, ж. 1) Сильный вѣтеръ, ураганъ, буря, порывъ вѣтра. Як набіжить бирса, то й млин повалить. Кіев. 2) Эпилепсія, падучая болѣзнь. Канев. у.
Догріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. догребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. Догребаться, догресться.
Заса́дистий, -а, -е. Плотный, дюжій. Вх. Лем. 417.
Змести Cм. змітати.
Подзвонити, -ню́, -ниш, гл. 1) Позвонить. Ой помер мій Давидко, поховали й ног не видко. Редькою подзвонила, ріпкою поминала. Чуб. V. 797. 2) Позвенѣть. За ворітечка вийшла, ключами подзвонила. Чуб. ІІІ. 235.
Половити, -влю, -виш, гл. Сметывать, сшивать на живую нитку. Шух. І. 153.
Помеже нар. = поміж. Ходить пан Каньовський та помеже шанці... Ой втікала бондарівна помеже домами. Гол. І. 65.
Роспростуватися, -туюся, -єшся, сов. в. роспро́статися, -таюся, -єшся, гл. Расправляться, расправиться, выпрямиться.
Слава, -ви, ж. 1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Гліб. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Чуб. V. 83. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. добра слава. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. Шевч. недобра слава. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. Стор. МПр. 52. слава-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. Чуб. V. 226. набіра́тися слави. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Мет. 15. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! Мет. 84. славу чинити, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. Федьк. А на мене славу сіють. Грин. III. 185. у славу вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. Чуб. у славі ходити. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш. Чуб. 2) Слава. Шевч. 46. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! АД. І. 219. славу учинити. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. АД. Ум. славонька, славочка.
Хлебтати, -бчу, -чеш, гл. Хлебать, локать. «Чи не хоч, душко, чаю?» — спитав капитан, хлебчучи його з люлькою. Кв. Собака хлебче воду. Н. Вол. у.
Нас спонсорують: