Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

чосник
чотирдесять
чотиренко
чотиречка
чотирі
чотиріста
чотирка
чотирнадцятеро
чотирнадцятий
чотирнадцятка
чотирнадцять
чотирниця
чотирогранястий
чотирьохскладовий
чотки
чохла
чохлатий
чохлиця
чрести
чтері
чтець
чтирі
чтити
чтитися
чу!
чуб
чубаєчка
чубайка
чубак
чубанина
чубатий
чубатник
чубашечка
чубашка
чубелів
чуберка
чубик
чубити
чубитися
чубица
чубко
чубогрійка
чубок
чуботрус
чубрик
чубрикатися
чубрій
чубук
чубчик
чувак
чувал
чувати
чуватися
чуга
чугаїна
чугай
чуганя
чугар
чуд
чудак
чудан
чудар
чударний
чудасія
чудачка
чуденний
чудернастий
чудерний
чудерство
чудесний
чудитися
чудний
чудно
чуднота
чудняй
чудо
чудовий
чудовисько
чудовний
чудовно
чудово
чудородія
чудородний
чудотвор
чудотворець
чудотворний
чудотворник
чудувати
чудуватися
чужанина
чужаниця
чужатися
чужениця
чужий
чужина
чужинець
чужинка
чужинонька
чужиня
чужісінький
чужоварник
чужовірний
чужовірство
чужоземець
чужоземний
чужоземський
чужоземщина
чужоложити
чужоложство
чужомовній
чужосілець
чужосільський
чужосторон
чужосторонець
чужосторонній
чуйко
чуйний
чуйність
чуйно
чук
Анке́р и анки́р-ру, м. = Альки́рДе ж ти будеш спала? — В анкерю, в пірю. Гол. І. 126.
Гря́зьки́й, -а, -е. Грязный (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). Грязька дорога. Калюжа грязька. Чуб. ІІІ. 138. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька. Грин. ІІІ. 166.
Дзича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Дзизчати. Комарь дзичить. Харьк. у.
Дубови́на, -ни, ж. = домовина.
Залої́тися, -лою́ся, -ї́шся, гл. 1) Засалиться. Н. Вол. у. 2) Облѣпиться чѣмъ. Залоївся камінь, бо зерно було сире, то мов тістом замазав хто. Канев. у.
Підражати, -жа́ю, -єш, гл. Подбивать совѣтами на что. Мнж. 189. Cм. підрадити.
Повибурковувати, -вую, -єш, гл. Вымостить (во множествѣ). Повибурковувано каменем вулиці.
Пропускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пропусти́ти, -щу́, -стиш, гл. Вода і скло добре пропускають крізь себе світ. Ком. II. 42. 2) Давать, дать дорогу. Ой вороги, вороги, пропустіте дороги. Чуб. V. 453. 3)дірку. Дѣлать, сдѣлать, оставить дыру, отверстіе. Викопав у клуні велику яму і зверху пропустив таку дірку, аби бриль помістивсь у яму. Рудч. Ск. І. 62.
Роздобритися, -рюся, -ришся, гл. Раздобриться, сдѣлаться добрымъ. Роздобривсь бач як, що вже й грошей дає. Конст. у.
Сивоголо́вий, -а, -е. Съ сѣдой головой. Левиц. I. 367.
Нас спонсорують: