Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

чосник
чотирдесять
чотиренко
чотиречка
чотирі
чотиріста
чотирка
чотирнадцятеро
чотирнадцятий
чотирнадцятка
чотирнадцять
чотирниця
чотирогранястий
чотирьохскладовий
чотки
чохла
чохлатий
чохлиця
чрести
чтері
чтець
чтирі
чтити
чтитися
чу!
чуб
чубаєчка
чубайка
чубак
чубанина
чубатий
чубатник
чубашечка
чубашка
чубелів
чуберка
чубик
чубити
чубитися
чубица
чубко
чубогрійка
чубок
чуботрус
чубрик
чубрикатися
чубрій
чубук
чубчик
чувак
чувал
чувати
чуватися
чуга
чугаїна
чугай
чуганя
чугар
чуд
чудак
чудан
чудар
чударний
чудасія
чудачка
чуденний
чудернастий
чудерний
чудерство
чудесний
чудитися
чудний
чудно
чуднота
чудняй
чудо
чудовий
чудовисько
чудовний
чудовно
чудово
чудородія
чудородний
чудотвор
чудотворець
чудотворний
чудотворник
чудувати
чудуватися
чужанина
чужаниця
чужатися
чужениця
чужий
чужина
чужинець
чужинка
чужинонька
чужиня
чужісінький
чужоварник
чужовірний
чужовірство
чужоземець
чужоземний
чужоземський
чужоземщина
чужоложити
чужоложство
чужомовній
чужосілець
чужосільський
чужосторон
чужосторонець
чужосторонній
чуйко
чуйний
чуйність
чуйно
чук
Безплемінний, -а, -е. Безродный, безъ племени, безпотомственный. Хведір безрідний, безплемінний. АД. І. 249.
Викошувати, -шую, -єш, сов. в. викосити, -шу, -сиш, гл. 1) Скашивать, скосить, выкосить. Четвертину проса викосить. Рудч. Ск. І. 89. 2) Находить, найти, кося. Пішов на поле косить пшениці і викосив птичку таку гарну. Рудч. Ск. І. 163.
Викрикнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.
Дзьоркач, -ча, м. = Дзенкач. Вх. Пч. ІІ. 10.
Лазнюк, -ка, м. = лазник.
Погибнути Cм. погибати.
Стернитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Управляться рулемъ (о суднѣ). Мнж. 179.
Стойний, -а, -е.. Cм. стійний.
Схованець, -нця, м. Спрятавшійся, укрывшійся. Як шукали Христа згубити, то він утік та й сховався і найперше в ясла між воли. Жиди так його шукають, так шукають! А волики їдять собі пашу та все мордою пригортають схованця. О. 1861. X. 51.
Чапленя, -няти, с. Птенецъ цапли. Ум. чапленя́тко.
Нас спонсорують: