Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Відпуст, -ту, м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. на відпуст ходити. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля.
Враженний, -а, -е., Ув. отъ вражий.
Дохо́жий, -а, -е. = дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати.
Загряни́шний, -а, -е. = загранишний. Пов'язує її хустками... загрянишними.
Припостити Cм. припощувати.
Синьо нар. Сине. Цвіте воно синьо. Ум. синенько, синесенько. Ой на горі, ненько, да зацвіло синенько.
Цовта, -ти, ж. Глыба. Цовта землі, снігу, сахару.
Шкоблити, -блю, -блиш, гл. Скоблить, скресть.
Щикнути Cм. щикати.
