Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

читати
читач
читець
чич
чичва
чичекати
чичерчик
чичирк
чичиркнути
чичка
чичмаря
чичморіти
чишка
чівка
чілка
чільний
чільце
чімируха
чімка
чімкати
чімхати
чіп I
чіп II
чіпа
чіпати
чіпатися
чіпець
чіпє
чіпкий
чіпко
чіпляти
чіплятися
чіпнарь
чіпок
чіпочок
чіпчик
чірєний
чірівний
чірхавий
чірхатися
чістрити
чіт
чітуватися
чітура
чіхратий
чіхратися
чічечка
чічка
чічкатий
чічник
чїрка
чкатися
чке-чке-чкоу!
чколити
чкурити
чкурнути
чля
чмакати
чмалений
чмана
чманіти
чмара
чмелений
чмелик
чмель
чмига
чмирь
чмих I
чмих II
чмихання
чмихати
чмихнути
чміль
чмовх
чмовхальниця
чмовхати
чмовхачка
чмок
чмола
чморкати
чморкнути
чмурь
чмут
чмутник
чмутовитий
чмутовиха
чмутувати
чо
чобан
чобаник
чобіт
чобіток
чоботаренко
чоботариха
чоботарь
чоботець
чоботина
чоботище
чоботонько
чоботоробець
чоботя
човг
човгання
човгати
човгатися
човен
човенце
човник
човниченько
човничок
човно
човновий
човпти
човптися
чого
чогокати
чогось
чок
чокалка
чоко
Джиґу́н, -на́, м. 1) Повѣса; ловеласъ. Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125. 2) Родъ кушанья изъ сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43. 3) = Джоґан. Св. Л. 40. Ум. Джиґуне́ць. Чуб. V. 1125.
Довбе́ха, -хи, довбе́шка, -ки, ж. 1) Колотушка. Чуб. ІІІ. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511. 2) Тупица, тупая голова.
Зго́ла нар. Совершенно, дочиста, вполнѣ.
Крамарочка, -ки, ж. Ум. отъ крамарька.
Пагуба, -би, ж. 1) Пагуба, гибель. Од пагуби тебе хранить, щедротами вінчає. К. Псал. 232. 2) Губитель. Клякай, сповідайся ти, пагубо! — каже священник (розбійникові). Гн. II. 143.
Позажигатися, -гаємося, -єтеся, гл. То-же, что и зажигатися, но о многихъ. Ячмені позажигалися. Мил. 93.
Позасвічувати, -чую, -єш, гл. Зажечь (во множествѣ). Єв. Л. XII. 35. На селі вже світло позасвічувано. Ком. І. 4.
Приспособитися Cм. приспособлятися.
Тічок, -чка, м. Ум. отъ тік. Вообще місто утоптанное или выравненное, напр. мѣсто собраній молодежи, мѣсто боя и пр. Шейк. Був на тім місті тічок і ноги були повибивані на піску, — видно було, що тут борюкались і лежали. Павлогр. у. Поїхали вже на той тічок, де їм саме з змієм биться. Мнж. 42. дути, подути тічо́к. Пробовать, попробовать силу въ бою. Мнж. 31.
Укрівавити Cм. укрівавлювати.
Нас спонсорують: