Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

читати
читач
читець
чич
чичва
чичекати
чичерчик
чичирк
чичиркнути
чичка
чичмаря
чичморіти
чишка
чівка
чілка
чільний
чільце
чімируха
чімка
чімкати
чімхати
чіп I
чіп II
чіпа
чіпати
чіпатися
чіпець
чіпє
чіпкий
чіпко
чіпляти
чіплятися
чіпнарь
чіпок
чіпочок
чіпчик
чірєний
чірівний
чірхавий
чірхатися
чістрити
чіт
чітуватися
чітура
чіхратий
чіхратися
чічечка
чічка
чічкатий
чічник
чїрка
чкатися
чке-чке-чкоу!
чколити
чкурити
чкурнути
чля
чмакати
чмалений
чмана
чманіти
чмара
чмелений
чмелик
чмель
чмига
чмирь
чмих I
чмих II
чмихання
чмихати
чмихнути
чміль
чмовх
чмовхальниця
чмовхати
чмовхачка
чмок
чмола
чморкати
чморкнути
чмурь
чмут
чмутник
чмутовитий
чмутовиха
чмутувати
чо
чобан
чобаник
чобіт
чобіток
чоботаренко
чоботариха
чоботарь
чоботець
чоботина
чоботище
чоботонько
чоботоробець
чоботя
човг
човгання
човгати
човгатися
човен
човенце
човник
човниченько
човничок
човно
човновий
човпти
човптися
чого
чогокати
чогось
чок
чокалка
чоко
Віджати Ii Cм. віджинати.
Війок, війка, м. Ум. отъ вій, воя.
Заупиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = зупиняти. Іздалека кониченька заупиняє. Мет. 182.
Кнюх, -ха, м. Увалень, неповоротливый человѣкъ.
Легу́шка, -ки, ж. = легеня.
Ли́тва́, -ви, ж. 1) Литва. 2) Бѣлоруссы. Ум. литвонька. Повінь, повінь, вітроньку, з Подолля на Литвоньку. Грин. III. 676.
Перехрещувати, -щую, -єш, сов. в. перехрести́ти, -щу́, -стиш, гл. Выкрещивать, выкрестить. Жида перехрести та й голову одотни. Ном. № 905.
Прощання, -ня, с. Прощаніе, разлука. Плаксивее з синком прощання. Котл. Ен. V. 62. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок. Кв.
Розчолопати, -паю, -єш, гл. = розшолопати. Бач коли розчолопав, що воно й як діється. Волч. у.
Хвойличник, -ка, м. = хвилівник. ЗЮЗО. І. 113.
Нас спонсорують: