Байбарзо (т. е. ба і барзо, — подобно байдуже). И очень. Встрѣчено въ выраж.: Він мя має за байбарзо, т. е. онъ мной пренебрегаетъ. Фр. Пр. 19.

Биньо I, -ня = Биня. Желех.

Вигадчиця, -ці, ж. = вигадниця. Дочка була вже така вигадниця, що нехай Господь боронить. МВ. І. 26.

Відхідний, -а, -е. Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23.

Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. Стор. МПр. 134. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Греб. 407. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. Г. Барв. 503. А яку худобу збив велику покійний. О. 1861. X. 38. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Грин. III. 632. Збив десять яблук. Рудч. Ск. І. 20. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. Грин. І. 209. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Черниг. у. Чуєш, хлопче, збий мені воли. Черниг. у. 4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. Грин. І. 175. зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. МВ. (О. 1862. І. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67. 7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. Грин. II. 147. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Єв. І. V. 4. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Чуб. V. 126. Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. Рудч. Ск. II. 22. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. Левиц. І. 483. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. К. Іов. 70. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Стор. II. 243. Усі осінню зіб'ють з пливу. Н. Вол. у. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. Вх. Уг. 240. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами. МУЕ. III. 43.

Зві́сно нар. 1) Извѣстно. Здавна звісно, що він добрий чоловік. 2) Извѣстное дѣло, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. МВ. І. 13. На бе́седі, вже звісно, попились. Гліб. 43.

Короночка, -ки, ж. Ум. от. корона.

Об'являти, -ля́ю, -єш, сов. в. об'явити, -влю́, -виш, гл. 1) Объявлять, объявить. Я ж тобі всю правду об'являю. Чуб. V. 825. 2) Предъявлять, предъявить. Тоді зараз його зв'язали, та об'явивши у стан, а там уже і оддали на Сібір. Рудч. Ск. І. 209.

Солище, -ща, с. У гуцул, пастуховъ: мѣсто, гдѣ даютъ скоту соль. Шух. І. 212.  

Чвак, -ка, м. Болѣзнь скота: копыта облазятъ, языкъ пухнетъ и облазитъ. Александров. у. Мнж. 123. Ящуръ?