Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чубити

Чубити, -блю, -биш, гл. Драть за волосы. Хто кого любить, той того чубить. Ном. № 3381. Синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо, а послі чубили батьків. Котл. Ен. ІІІ. 43.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 474.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧУБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧУБИТИ"
Биркати, -каю, -єш, гл. Созывать овецъ. Вівчарь вівці наганяє, на ягнята биркат. Гол. ІІІ. 394.
Відливатися, -ваюся, -єшся, сов. в. відлитися, -діллюся, -ллєшся, гл. Отливаться, отлиться, назадъ литься. то ваші сльози їм одливаються — отомщаются. МВ. І. 28.
Затя́гач, -ча, м. Ремень для укрѣпленія снізки у ярма. Рудч. Чп. 250.
Облизати, -ся. Cм. облизувати, -ся.
Приобріти, -рію, -єш, гл. = придбати. Вх. Зн. 55.
Промарудитися, -джуся, -дишся, гл. Прокопаться, провозиться, промѣшкать.
Спокушати, -ша́ю, -єш, сов. в. спокуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Хиба не чорт, щоб не спокусив? Ном. № 196.
Туриця, -ці, ж. 1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162. 2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном. 3) Вотря, мелкія частицы дерева, выпадающія при сверленія. Волч. у. (Лобод.). 4) Раст. a) Echinospermum lupulla. Мнж. 193. б) Xanthium strumarium. Лв. 102.
Уражіння, -ня, с. Впечатлѣніе. Пишу про свої подорожні вражіння. Г. Барв. 31.
Хахулатий, -а, -е. О птицѣ: хохлатый. Вх. Уг. 272.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧУБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.